Порок на експорт

Ульріх Зайдль, австрійський режисер, про Україну, Австрію та документальне кіно

Ульріх Зайдль, австрійський режисер, про Україну, Австрію та документальне кіно

Марічка Ільїна
porok.jpg

Катерина Рак та Ульріх Зайдль у Каннах

Серед фестивальної програми "Україна очима світу"   фестивалю "КіноЛев" найтитулованішими учасниками були австрієць Ульріх Зайдль із картиною "Імпорт-Експорт" та  італієць Джузеппе Торнаторе із "Незнайомкою". В обох фільмах Україна стає символом безвиході та песимізму.

Картина Зайдля розповідає про медсестру Ольгу з маленького українського містечка. Після невдалої спроби заробити у сфері віртуальних секспослуг вона вирушає на заробітки до Австрії, де знаходить собі роботу прибиральниці у лі­карні для літніх людей. Кадр з "Імпорту-експорту" з голою укра­їн­кою-сексрабинею став афішею фільму. Щоправда, актриса-дебютантка Катерина Рак, яка зіграла Ольгу, та й сам Ульріх Зайдль, протиставляють внутрішню гідність Ольги бездушності австрійців, з якими їй доводиться стикатися.

Фільм отримав диплом журі "КіноЛева", а його світова прем'єра відбулася на Каннському кінофестивалі, де,  на відміну від Львова, фільм призів не отримав. Проте саме там кореспондентові "Пошти", серед інших акредитованих журналістів, вдалося поспілкуватися із режисером.

- Ви раніше знімали документальне кіно. Це впливає на ваші ігрові фільми?

- Ніколи не вважав себе режисером-документалістом. Я навіть у так званих документальних фільмах багато вигадую. Вся справа у методі. Так, в "Імпорті/Експорті" багато сцен продиктувало саме життя. Особливо тих, які я знімав у будинку для старих, де працює головна героїня.

- Саме через те, що біль­шість героїв - мешканці будинку перестарілих, у титрах так багато жалобних рамок?

- Так. І цього не уникнути. Поки ми монтували картину, багатьох наших героїв не стало.

- Це було найважче?

- Найважче було отримати дозвіл на зйомки. В Австрії виникало чимало скандалів, пов'язаних із такими закладами, тому нас не хотіли туди пускати.

- Складно працювати із непрофесійними акторами?

- Не дуже. Для них це був унікальний досвід, і вони так до цього й ставилися. Проте можу сказати, що вони грали самих себе: Катерина Рак доглядала хворих в Україні (щоправда, потім вона таки стала актрисою), а Пауль Гоффман - безробітний та безпритульний. Він чотирнадцятирічним утік з дому і блукав вулицями, поки не потрапив до в'язниці.

-Як ви знайшли Катерину Рак на роль Ольги?

- Мушу зізнатися, що це був довгий та складний процес. Ми перебрали безліч претенденток по всій Україні, і  вважаю, що Катерина добре пасує на цю роль, дуже схожа на свою героїню. Вона ніколи не була в Єв­ропі. Правда, на відміну від Оль­ги, і не збиралася туди їхати.

- Українка шукає щастя в Австрії, австрієць - в Україні. Це свідчить про те, що всюди погано?

- Так, але по-різному. В нас є гроші, в українців - ні. Але в них більше душевного тепла. Вони мені ближчі.

- Реальний світ у вашому фільмі виглядає екстремальним. Для вас він такий?

- Так. І я намагався це від­творити. Зрештою, ми знімали в таких умовах: в Україні нам дошкуляли люті морози, а в Австрії ми перебували в будинку, де щодня хтось помирає.

- Ваші герої рухаються назустріч один одному, але не зустрічаються. Чому?

- За сценарієм, вони мали зустрітися. Але коли почав знімати, необхідність у цій зустрічі відпала.

Катерина Сліпченко,
Канни - Львів

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0749 / 4.1MB / SQL:{query_count}