Кладовище гробівців

П’ять тисяч  надгробків на Личаківському цвинтарі потребують негайної реставрації

П’ять тисяч  надгробків на Личаківському цвинтарі потребують негайної реставрації

Унікальний цвинтар-музей у центрі Львова ризикує втратити частину своїх скарбів. Деякі з надгробків, на які приїздять подивитись туристи з усього світу, на межі руйнації. За словами Ігоря Гавришкевича, директора музею-заповідника “Личаківський цвинтар”, зі ста тисяч поховань 90% не мають опікунів, себто людей, які б за ними доглядали. Відтак ними зобов’язані опікуватися працівники музею.

– За всі роки незалежності цвинтар не отримав від держави жодних кош­тів на порятунок архітектурних надбань, – пояснює “Пошті” Ігор Гавришкевич. –  Єдине фінансове вливання було націлене на облаштування доріжок та ліхтарів на території, самі ж гробівці, очікуючи на державу, давно б зруйнувалися.  Сьогодні 5% з них перебувають у критичному стані.

Нині єдиний вихід для музею – співпраця Львівської міської ради з польським Міністерством культури та національної спадщини. За словами Лілії Онищенко, начальника управління охорони історичного середовища ЛМР, за три роки співпраці встигли відреставрувати 16 гробівців, які були в особливо важкому стані. Зокрема, на могилах Францішека Смольки (спікера австрійського парламенту, ініціатора насипу Копця Люблінської унії на вершині Замкової гори у Львові), Юліана Макаревича (львівського художника, випускника Віденської академії мистецтв), Маркіяна Шашкевича (одиного із засновників “Руської трійці”), Олексія Палюха (управителя Народного Дому), родини Віттверів (скульптора, автора чотирьох скульптур фонтанів на площі Ринок), Діонісія Зубрицького  (історика, автора праці “Хроніка міста Львова”), сестер Облочинських (які загинули внаслідок вибуху гасової лампи, яку винайшов чоловік однієї із сестер) та Кароля Мікулі, що був родом із вірменської сім’ї. Реставрація одного гробівця обходиться приблизно в 400 тисяч гривень.

– Об’єкти для реставрації ми обираємо спільно з польською стороною. Враховуємо стан гробівця, його мистецьку вартість та особу, яка там захоронена, – коментує “Пошті” Лілія Онищенко. – Також намагаємося обирати постаті різних національностей – українців, поляків і навіть вірмен. Польське міністерство, окрім фахівців, допомагає нам значними коштами. 

До прикладу, у 2008 році поляки виділили на реставрацію гробівців на Личакові 290 тисяч злотих, у 2009 – 541 тис., цьогорічну суму наразі підраховують. Натомість із Львівської мерії кош­ти надійшли тільки два роки тому – 44 тисяч гривень. Останні три роки реставраційні роботи частково фінансував і сам музей, виділяючи гроші з господарських коштів – загалом 82 тисячі гривень. Міського ж фінансування вистачало тільки на виплату зарплати.

Однак директор “Личаківського цвинтаря” відзначає, що на допомогу польської сторони не слід розраховувати надто довго. Якби українська сторона була активнішою, то й реставрація була б ефективнішою. Попри це, на потенційні фінансові вливання від держави дирекція кладовища не сподівається, натомість користає з того, що є. Нині українські та польські фахівці узгоджують перелік майбутніх гробівців, які реставруватимуть наступного року. Поки списки не узгодять,  удостоєних не називають, говорять лише, що тих, яким подарують нове життя, буде шість. Решті ж доведеться чекати свого часу, а музейникам – сподіватись, що час не зруйнує їх швидше.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
7.9687 / 4.09MB / SQL:{query_count}