Фільм тижня від "Львівської Пошти"

«Не хвилюйся, він далеко не піде». Dont Worry, He Wont Get Far on Foot.

Жанр: біографічний, драмедія. 2018 рік. Країна-виробник: США. Кінокомпанія-виробник: Anonymous Content, Big Indie Pictures, Iconoclast. Дистриб'ютор: Amazon Studios, «Артхаус Трафік» (Україна).
Режисер: Ґас Ван Сент. Продюсер: Чарльз Антоніоз, Мурад Белкеддар, Стів Голін, Ніколас Лермітт. Сценарій: Ґас Ван Сент, Джек Гібсон, Вільям Ендрю Ітмен за одноіменною книгою мемуарів Джона Каллахана, яка вийшла друком у 1989 році. Оператор: Кріс Бловелт. Композитор: Денні Елфман.
У ролях: Хоакін Фенікс, Джона Гілл, Руні Мара, Джек Блек, Бет Дітто, Олівія Гемілтон, Удо Кір, Кім Гордон, Керрі Браунштейн, Еміліо Рівера, Пітер Баніфаз, Анхеліка Рівера, Стів Зіссіс, Гізер Матараццо, Ребекка Ріттенгаус, Рон Перкінс, Ребекка Філд, Джессіка Джейд Андрес, Санні Селджик, Торіан Міллер.

Комедійна драма, або як тепер популярно це називати – драмедія «Не хвилюйся, він далеко не піде» розповідає про життя американського карикатуриста , музиканта і мультиплікатора Джона Каллахана. Фільм створений за одноіменногю автобіографічною книгою Каллахана. Режисурою та сценарієм зайнявся Ґас Ван Сент – чотириразовий володар нагород Каннського кінофестивалю. Ідея зняти кінострічку про відомого карикатуриста виникла ще в 1989 році. Тоді головну роль хотів зіграти Роббін Уільямс. Зрештою повномасштабні роботи над проектом почалися лише в 2016 році і головну роль отримав Хоакін Фенікс.
Зйомки драмедії тривали 25 днів, матеріал знімали у Лос-Анджелесі і його околицях. Світова прем'єра фільму відбулася 19 січня 2018 року на кінофестивалі «Санденс». «Не хвилюйся, він далеко не піде» також представляли в програмі основного конкурсу 68-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Фільм оповідає історію життя і боротьби з самим собою Джона Каллахана. Він народився в 1951 році в містечку Даллес в Орегоні. Мати дала малюкові ім'я, погодувала і… віднесла малюка в дитячий будинок. Але хлопчикові пощастило – його майже відразу усиновила пара з сусіднього Портленда. Ріс Джон із прийомними батьками, був ще тим шибайголовою і рано почав пиячити. Коли хлопцеві було лише 21 рік, він із друзями по пляшці потрапив у автокатастрофу, унаслідок якої до кінця життя був прикутий до інвалідного візочка, бо мав частковий параліч верхніх і нижніх кінцівок. Спочатку чоловік намагався жити як раніше – пити і тусуватись, але коли ти – людина з інвалідністю, то провадити такий стиль життя надто непросто. Пройти реабілітацію Джону допомогло нове захоплення, що стало одним з головних його занять в житті, – Каллахан почав малювати карикатури. Спочатку було дуже важко, доводилося тримати олівець двома руками. Чоловік постійно малював кумедних чоловічків, які сидять в інвалідних візках, а замість рук у них гаки. Хтось із знайомих побачив ці картинки і порадив їх продати. Джон довго не думав і відправив карикатури в портлендську газету Willamette Week з підписом: «Я - каліка, алкоголік і відмінний ілюстратор. Мені терміново потрібна робота, щоб остаточно не спитися». В редакції оцінили чорний гумор карикатуриста і дали добро на публікацію деяких робіт. Уявіть собі подив газетярів, які згодом зустрілися з Джоном особисто і побачили п’яненького чоловіка в інвалідному візку з ручкою в скорчених руках. Головний редактор Willamette Week згодом розповідав, що ніколи раніше не бачив, аби людина одночасно була настільки привабливою, п'яною, депресивною і бешкетною водночас.
Саме захоплення карикатурою допомогло Джону вибратися з прірви постійної пиятики. У 1983 році Каллахан став штатним карикатуристом Willamette Week. Його рваний стиль малювання веселив одних і дратував інших. Через деякі неполіткоректні замальовки видання взагалі кілька разів хотіли закрити. Проте, колеги стояли за Джона горою, адже хоч його малюнки й були різкі, проте завжди точно відображали дійсність.
Ось як описував свою роботу сам Каллахан: «Єдине, на що я орієнтуюсь, зображуючи людей з інвалідністю, є реакція саме цих людей. А їм в більшості мої картинки до біса подобаються. Що мене дратує, так це реакція «скривджених нормальних», які пишуть мені, мовляв я якось не так описую своє життя. Це ви поблажливим тоном і безглуздою жалістю з будь-якого приводу бентежите людей з каліцтвами і не даєте їм нормально жити. Так і хто з нас не такий?»
Вже в 27 років він набув неабиякої слави. Його регулярно друкували у газетах, його критикували, ним захоплювалися. Згодом малюнки Джона потрапили до редакції телеканалу Nickelodeon. Так з'явилися мультфільми «Пелсвік» про пригоди хлопчика з інвалідністю, і неполіткоректні та сповнені насилля «Квадроцикли!» (про групу людей з інвалідністю).
Завдяки роботі над цими мультиками Каллахану вдається підзбирати грошей і навіть закінчити Портлендський університет. Він захоплюється музикою, але професійно починає писати свої твори аж в 2006 році. Цікаво, що до створення його альбому Purple Winos in the Rain причетний не хто інший як Том Вейтс!
Ще за життя митця у світ вийшов документальний фільм «Порухай мене там, де я відчуваю», в якому розкривається непроста історія життя художника з інвалідністю. На жаль драмедія «Не хвилюйся, він далеко не піде» була створена уже після смерті Каллахана (він помер через ускладнення після операції в 2010 році). Але його творчістю захоплюється і захоплюватиметься ще не одне покоління.
Хоакін Фенікс розмірковував у одному із інтерв’ю про те, чим був гумор для Халлахана: «Саме чорний гумор, гумор приреченого на страту, виявився для Джона чудовим способом примирення з собою та своїм становищем. Мені важко судити зі сторони, адже Джон малював карикатури і в молодості, до аварії – і був успішний в цьому. Малювання завжди було важливою частиною його особистості. Однак дуже ймовірно, що саме створення карикатур допомогло йому адаптуватися до реальності після катастрофи».

26 квітня, неділя о 22.00 на телеканалі «UA:Перший».

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
7.7799 / 4.12MB / SQL:{query_count}