А ви готові залишити Львів без Jazz Bez?

Організатори ХІХ Міжнародного фестивалю розповіли про те, як зважились проводити його після смерті Маркіяна Іващишина і чому львів’яни можуть втратити цей проєкт

Із 6 по 15 грудня в Україні та Польщі триватиме ХІХ Jazz Bez. Цього року наймасштабніший за територією поширення джазовий фестиваль Європи дещо змінить формат, розширить межі і переросте у фестиваль імпровізаційної музики.
ХІХ Jazz Bez – це 11 днів джазу, серед яких два вікенди, вісім музичних проєктів, 45 концертів, 50 музикантів із восьми країн світу. У Львові фестиваль триватиме з 6 по 8 грудня у Національній філармонії. 6 грудня в нашому місті виступлять Greg Osby & Tal Cohen Duo (США – Австралія) та Yarosh Organ Trio. 7 грудня львівська публіка матиме нагоду почути Кржесміра Дебського з проєктом Karasiewicz Power Set і проєкт Klein (Франція – Люксембург). А 8 грудня на Jazz Bez зіграє Hans Ludemann Trio IVOIRE (Німеччина – Кот-Д’Івуар) і швейцарське тріо NOVA. Квитки на концерти можна придбати на gastroli.ua. Вартість – від 300 до 900 гривень. Докладніше про цих музикантів і особливості цьогорічного фестивалю ми вже розповідали в матеріалі «Зробимо все можливе, щоб Jazz Bez розвивався так, як це уявляв Маркіян Іващишин...» («Львівська Пошта», №88 (2203) від 08.11.2019 р.).
Усі ми розуміємо, що для багатьох музикантів відхід засновника фестивалю Маркіяна Іващишина став великою втратою. Організатори цьогорічного фестивалю отримали чимало заявок від тих, що зростали в середовищі «Дзиґи» та Jazz Bez і в буквальному сенсі, і музично. Тож, окрім вищезгаданих концертів, відбудуться два спеціальні додаткові заходи «Граємо для Маркіяна» (13 грудня у Львові, в «Дзизі» на вул. Вірменська, 35 і 14 грудня в Польщі).
У програмі концертів виступ гурту ShockolaD у форматі + PL. Цей гурт у 2004 році заснували композитор і барабанщик Ігор Гнидин, піаністка Анастасія Литвинюк та співачка Дана Винницька. Згодом до них приєдналися польські музиканти – Міхал Ярос (контрабас) і Томаш Домбровський (труба). Спільний пошук дозволив їм створити музику, яка поєднує українське етно, польський джаз і так звану New World Music. Музиканти не виступали під назвою ShockolaD+PL 10 років, адже кожен із них створює багато інших проєктів у різних країнах, але під час концерту в «Дзизі» вони знову зустрінуться на сцені, щоб нагадати про унікальну постать української культури – Маркіяна Іващишина.
Також ви почуєте «Центрифугу, або Маркіянські дзиґрашки» (PL/UA). Це проєкт імпровізованої музики, в якому основним принципом буде синтез та перетинання меж стилів, звичок і стереотипів, а також своєрідна розвага зі слухачем. Спираючись на ідею Маркіяна Іващишина «джазу без кордонів», тобто музики без бар’єрів і меж, без поділів і забобонів, музиканти Ігор Гнидин, Марек Отвіновський (бас-гітара), Томаш Сікора (альт-саксофон, баритонний саксофон) і Марк Токар (контрабас) гратимуть у різних конфігураціях та складах, посилаючись на безліч музичних форм.
ХІХ Jazz Bez готує ще чимало сюрпризів і цікавих заходів. Але цей найдавніший український джазовий фестиваль може стати останнім в історії… І тільки в наших силах підтримати та зберегти один із найважливіших у житті Марека проєктів! Принаймні це ми йому винні. Для цього треба лише купити квитки на концерти, прийти на них і думати. Для цього треба згадати, що Львів – культурна столиця України. Культура – це не «шоубіз», не відпочинок, а те, що змушує мислити. «Коли ми щось втрачаємо, то немов прокидаємося від сну і відчуваємо, що чогось уже нема, його не повернути, – каже Ігор Гнидин. – І аби в нас це «щось» було, мусимо приходити на концерти та підтримувати своїх!»

Марта Більська, незмінна ведуча і організаторка Jazz Bez:
– Цього року ми будемо вирішувати, як житиме і чи житиме Jazz Bez далі. Це залежатиме від того, скільки людей прийдуть на концерти, які це будуть люди, який буде настрій. Після подій проаналізуємо і побачимо, чи буде Jazz Bez без Маркіяна Іващишина. Торік, коли він розстався зі своїми проєктами, зокрема з головним проєктом свого життя «Дзиґою», єдине, що залишив за собою, це Jazz Bez. Ще на початку літа, місяць після втрати Маркіяна, я була в числі тих, які вважали, що без нього Jazz Bez робити не треба – ми не зможемо, і взагалі це не потрібно. Вирішальним стало те, що цьогорічний фестиваль запланував саме Маркіян, і в його програмі зараз ви бачите ті колективи, які він встиг запросити. Тож нам залишилось лише потроху розрухуватися і продовжувати цю роботу. Неймовірне диво, що Jazz Bez відбудеться цього року завдяки фінансовій підтримці Львівської міськради і несподіваному ґранту від Американського посольства. Бо назбирати кошти на забезпечення такої кількості музикантів дуже важко! Програма у Львові цього року трохи скорочена, тому що це міжнародний фестиваль на дві країни. 15 міст, сотні музикантів організовують лише кілька людей – ми, а не якась велика команда, оргкомітет. Розкажу вам, як створювали Jazz Bez. 20 років тому Маркіян і тодішній Генеральний консул Республіки Польща у Львові Кшиштоф Савицький сиділи на кухні і говорили про те, як добре було б зробити фестиваль, який поєднає дві країни. Їм не подобалося, що інші фестивалі були дуже «правильні». Кшиштоф запропонував назву «Джаз без кордонів». Марек відповів, що то трохи довга назва, та й чи всі зрозуміють, що тут мовиться не про політичні кордони, і сказав: «Давай просто Jazz Bez, а далі вже кожен собі зможе додумати щось своє». Згодом він уже міг озвучити навіть «Jazz Bez без джазу», особливо коли грала якась більш попсова група. Jazz Bez завжди був іншим – вільним, безшабашним, безстереотипним. Цей фестиваль починався як андерґраундний, але це був європейський андеґраунд. Перші фестивалі Jazz Bez відбувалися в Пороховій вежі, де музиканти танцювали на столах, там їлося-пилося, і це не було як образа тих же музикантів, вони долучалися, їли-пили разом із нами. З часом збільшувалася аудиторія, змінювалися зали. Цього року Jazz Bez – у філармонії, бо меломани кажуть, що тут кращий звук плюс великий зал. Ми дуже переживаємо, чи сподобався б цьогорічний Jazz Bez Маркіянові, який не приймав жодних умовностей. І якщо не прийти на фестиваль, то це стане катастрофою! Бо ми завжди знали, що Марек якось розрулить, щось придумає. Але ми – не Маркіян Іващишин. Це місце пусте у Львові, і наразі я не бачу жодної людини, яка може стати такою постаттю в найближчі рік-два… У чому біда цієї пустки? Подивіться, як багато зараз концертів, різних акцій і як мало в цьому всьому культури! Чому такі результати виборів, чому біда така в спілкуванні, чому ми почали писати простіше, чому наші переписки звелися до «спс» і «дяк»? Подивіться, що зараз відбувається: нас годують «шоубізом», кажучи, що розвага дорівнює культурі. І ми це їмо... Коли мовиться про місійність, власники великих холдингів (і я їх розумію) твердять: «Я не маю завдання тягнути публіку вгору, моє завдання запропонувати покупцю те, що він хоче купити». Так працює «шоубіз» у світі. Але в світі культуру дотує держава, бо державні мужі розуміють: якщо в країні буде бидло, то ним, може, й зручно керувати, але на завтра ти скотишся до глухого середньовіччя. Я не знаю, якими словами розбудити львів’ян, аби вони знову стали інтелігентними. Ми так багато говоримо про те, які ми культурні. Поговоримо на каві і залишаємось удома, але не купимо квиток на Jazz Bez… А що робить цей фестиваль? Він змушує сісти і напружити мізки, він не відпочивальний. Маркіян увесь час твердив, що слухачів розважати не буде. Тому на Jazz Bez виступали найскладніші гурти. Було таке, що під час фри-джазу люди виходили посеред концерту, бо це – «страх Божий». Але ті, що залишалися, розуміли: треба працювати з душею і запам’ятовували його на все життя.
Юля Хомчин, організаторка Jazz Bez, в.о. директора Інституту стратегії культури:
– Jazz Bez – це не просто фестиваль чи проєкт, це явище в українській і європейській культурі. Він збирає людей, які люблять музику, навчають музики, пишуть про музику. Цей джазовий фестиваль має історію тривалістю 18 років, і тривалішого в Україні просто немає. Серцем Jazz Bez завжди був Львів, довкола якого об’єднувалися нові міста і місця та його головний ідеолог і натхненник Маркіян Іващишин. Цього року буде інакше – це перший фестиваль, який ми робитимемо без Марека тут, без Марека присутнього, але з Мареком, який залишається у цьому фестивалі передусім. Можливо, моя думка суб’єктивна, але це був улюблений проєкт, улюблена дитина Маркіяна. Він ставився до Jazz Bez по-особливому, віддавав йому найбільше енергії. Нам, як організаторам Jazz Bez, цього року дуже хочеться, аби цей фестиваль залишався таким, яким його створив Маркіян. Хочемо зробити його цього року таким тихим, негаласливим, не дуже пафосним, але світлим і пам’ятним. У Марека був пес Буркот. Як і всі пси, він був схожий на свого господаря. У 2012 році, в час «Флюгерів Львова», цей пес пішов у мандри, його довго не було, ми сумували... Минули весна, літо, осінь. Настала зима, яка, як ви знаєте, приходить до Львова з джазом. Того року Jazz Bez починався якраз 1 грудня. Офіс «Дзиґи» тоді був на Зеленій. Я підіймаюся Зеленою до офісу з пакою паперів і бачу: в нашому подвір’ї на лавці сидить Марек і обіймає Буркота. Падає лапатий сніг, у Марека вологі очі, він виймає з шерсті собаки якісь реп’яхи. І в цей момент я розумію, що диво є, воно існує – це «Дзиґа» з Маркіяном і це також Jazz Bez. Я дуже хотіла б, аби львівська публіка зрозуміла, що найкращою пам’яттю про Маркіяна будуть повні зали на концертах Jazz Bez у Львівській філармонії. Запрошень уже нема в кого просити, бо «Джаз без з Мареком». Тому всі квитки у продажу на gastroli.ua. Доступні. Ціна – від 300 гривень. Не втрачайте шанс, дайте життя фестивалю у 2020-ому, аби ми знову могли зібратися і поговорити про диво Jazz Bez у наступному році!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6756 / 4.17MB / SQL:{query_count}