Один чоловічий приз для двох жінок

У Лондоні оголосили переможців Букерівської премії – 2019. Ними всупереч правилам стали одразу дві письменниці – Маргарет Етвуд та Бернардин Еварісто

Лауреатками Букерівської премії (офіційна назва – The Man Booker Prize) у 2019 році всупереч правилам стали 79-річна канадська письменниця Маргарет Етвуд і 60-річна британська письменниця Бернардин Еварісто.
Переможців оголосили на урочистій церемонії в Лондоні увечері 14 жовтня.
«Цей десятимісячний процес був шаленою пригодою. А сьогодні ми п’ять годин говорили про книги, які любимо, – каже голова цьогорічного журі Пітер Флоренція. – Переможці – це два романи, між якими ми не можемо знайти компромісу. Це дві феноменальні книги, які будуть тішити читачів і резонуватимуть на наступні віки».
Письменниці розділять між собою грошовий приз 50 тисяч фунтів стерлінгів. Зверніть увагу на те, що Маргарет Етвут стала найстарішою лауреаткою премії, а Бернардин Еварісто – першою темношкірою переможницею. До 2019 року Букерівську премію одразу два автори отримували двічі. Однак у 1993-ому в правилах премії зафіксували, що її може отримати лиш одна особа.
Літературна директорка Фонду Букерівської премії Габі Вуда коментує цю ситуацію так: «Важкі п’ять годин судді Букерівської премії 2019 року обговорювали книги з шорт-листа і не змогли вибрати одного переможця. Вони запитали, чи можуть розділити приз між двома претендентами. Отримавши відповідь, що це явно суперечить правилам, судді провели додаткове обговорення і вирішили їх проігнорувати».
Маргарет Етвуд отримала Букерівську премію за твір «Заповіти» – продовження роману «Оповідь служниці» (1985 р.), що став класикою сучасної літератури. «Ти не маєш права читати, писати і бігати вранці. Тобі не можна працювати, володіти якоюсь річчю і прагнути чогось. Тобі заборонено любити. Бо ти – служниця…» – саме так окреслюється роль жінок, здатних народжувати дітей, у романі. В Республіці Гілеад повноцінні права мають лише командори та їхні дружини, у яких є право вибирати коханок для своїх чоловіків. Навіщо? Аби народжувати дітей. А до цього здатна тільки кожна сота жінка в Гілеаді. Їх, служниць, збирають по всій країні, потім вони проходять курс підготовки, аби бути гідними виносити дитя офіцера. Героїня «Оповіді служниці» Джун колись мала коханого чоловіка і доньку. Тепер сенс її життя – підкорятися законам Гілеаду… Проте Джун не така, як усі. Жінка розуміє, що відбувається, вона хоче втекти і ще здатна любити…
«Оповідь служниці» так вражає, що за нею зняли фільм (1990 р.), поставили оперу (2000 р.) і навіть перетворили на серіал, який має шалену популярність. В українському перекладі «Оповідь служниці» вперше побачила світ цього року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля».
Натомість події «Заповітів» розгортаються через п’ятнадцять років після описаних у «Оповіді служниці». Героїнями роману є тітка Лідія (персонаж із попереднього роману, яка надавала служниць і карала їх за непослух), а також дві доньки Джун (яка в Гілеаді стала Фредовою, тобто служницею Фреда). Перша із них – Агнес народжена у вільному світі, схоплена разом із матір’ю і всиновлена родиною Гілеаду, яка готується взяти на себе призначену їй роль дружини командора. Друга – Дейзі (народжена Джун уже в неволі), яку матір контрабандою вивезла з Гілеаду і яка живе в Торонто з прийомною сім’єю.
Варто зауважити, що Маргарет Етвуд шість разів номінували на Букерівську премію. Це вже друга її перемога. Уперше цю нагороду письменниця отримала в 2000 році за роман «Сліпий убивця». А от номінували авторку в 1986 році за «Оповідь служниці», у 1989-ому – за «Котяче око», у 1996-ому – за «Під іменем Грейс» і в 2003-ому – за «Орикс і Деркач».
Бернардин Еваріст народилася у Вулвічі (південно-східному Лондоні) . Її матір – британка, батько нігерійського походження. Бернардин пише прозу, поезію, а також п’єси для театральних вистав. Її твір «Немовля імператора» ввійшов до переліку «100 найкращих книг десятиліття». Варто зауважити, що авторка є кавалером ордена Британської імперії за те, що була «головним голосом у багатокультурній панорамі британської літератури». Її роман Girl, Woman, Other («Дівчина, жінка, інше») кипить життям та іскриться енергією. Це пісня любові до сучасної Британії та чорношкірого жіноцтва. «Дівчина, жінка, інше» оповідає про життя і боротьбу дванадцяти дуже різних персонажів. Переважно це жінки, темношкірі та британки, які розповідають історії своїх родин, друзів та закоханих по всій країні, впродовж багатьох років. Цей твір має радісно-поліфонічне і яскраво-сучасне звучання. Це новий вид історії, роман нашого часу: святковий, завжди динамічний і абсолютно непереборний.
До короткого списку премії ввійшли твори шести письменників. Окрім двох вищезгаданих, це «Кіхотт» Салмана Руді, «Качки, Ньюберіпорт» Люсі Еллманн, «Оркестр меншин» Чигозі Обіоми та «10 хвилин 38 секунд у цьому дивному світі» Еліф Шафак. Перелік претендентів на премію обрали зі 151 книжки, яку видали у Великій Британії та Ірландії з 1 жовтня 2018 року до 30 вересня 2019 року.

П’ять романів, відзначених Букерівською премією, які вийшли українською

Ольга Токарчук «Бігуни»

Ольга Навоя Токарчук – польська письменниця українського походження, есеїстка, сценаристка, лауреатка Нобелівської премії за 2018 рік, яку їй вручили 10 жовтня.
Міжнародну Букерівську премію за роман «Бігуни», який вийшов ще в жовтні 2007 року (українською його видало «Фоліо» у 2011-ому), авторка отримала у 2018-ому. Над ним Ольга Токарчук працювала три роки, більшість нотаток робила під час подорожі. «Але це не книжка про подорож. У ній немає описів пам’яток чи якихось місць. Це не щоденник мандрівки й не репортаж. Я швидше хотіла придивитися до того, що значить подорожувати, рухатися, переміщатися. Який у цьому сенс? Що це нам дає? Що це значить?» – пише авторка у вступі.
«Бігуни» – це переплетення кількох історій, об’єднаних загальним мотивом мандрів, поспіху, перегонів. Це історія чоловіка, у якого під час зупинки у Хорватії зникла дружина; москвички, котра одного разу вирішила не повертатися додому; вченого, що виявляє дивне захоплення неживими тілами. Однак це не збірка окремих оповідань, це типовий для Ольги Токарчук роман про сучасних кочівників, якими є всі ми.

Кадзуо Ішіґуро «Залишок дня»

Кадзуо Ішіґуро – британський письменник японського походження, лауреат Нобелівської премії з літератури 2017 року.
Букерівську премію за роман «Залишок дня» автор отримав у 1989 році. В 2019-ому Видавництво Старого Лева надрукувало цей твір українською в перекладі Ганни Лелів.
Улітку 1956 року дворецький Стівенс, який усе життя прослужив у багатому маєтку Дарлінґтон-Голл, вирушає в автомобільну мандрівку південно-західною Англією. Коротка шестиденна виправа перетворюється на подорож у минуле, що виринає на тлі розкішних англійських пейзажів, у минуле, в якому особисті драми розгортаються разом із драмами світовими. Цей роман – витончена історія про невисловлені почуття і прихований відчай, про жаль, що затьмарює залишок дня, коли з гіркотою розумієш, що все могло бути інакше...

Арундаті Рой «Бог дрібниць»

Арундаті Рой – відома індійська письменниця і громадська активістка. Букерівську премію отримала в 1997 році за напівавтобіографічний дебютний роман «Бог дрібниць». Українською в перекладі Андрія Маслюка він побачив світ у Видавництві Старого Лева в 2018 році.
Події твору розгортаються в південноіндійському штаті Керала, у мальовничому, але грузькому світі невеликого містечка на берегах могутньої ріки. У світі каст, традицій, комуністичного руху, занедбаної краси та понівечених людських доль. На тому строкатому тлі Амму – розлучена молода матір двох близнюків Рахелі та Ести – повернулася до батьківського дому і якось уночі покохала чоловіка, якого її діти любили удень. І порушила основоположні закони функціонування тамтешньої громади. І була покарана… разом зі своїми дітьми.

Ієн Мак’юен «Амстердам»

Ієн Мак’юен – англійський письменник і сценарист. Один із найбільш визнаних британських авторів. У 2008 році журнал The Times включив Мак’юена у список п’ятдесяти найвидатніших британських письменників з 1945 року. Отримав Букерівську премію в 1998 році за роман «Амстердам». Українською цей твір вийшов у видавництві «КМ-Букс» в 2017-ому.
Герої «Амстердама» – двоє чоловіків середнього віку: Клайв – амбітний композитор, який працює над написанням «симфонії тисячоліття», і Вернон – редактор однієї з лондонських газет. Їхня дружба доволі своєрідна: чоловіків поєднала смерть колишньої спільної коханки. Загалом роман присвячений вічній людській гонитві за кар’єрою та славою і моральним цінностям, якими при цьому багато хто часто готовий пожертвувати.

Джон Максвелл Кутзее «Безчестя»

Джон Максвелл Кутзее – південноафриканський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 2003 року. Отримав Букерівську премію в 1983-ому за «Життя і час Міхаеля К.» і в 1999-ому – за роман «Безчестя». Українською цей твір вийшов у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» в 2017 році.
Професор Девід Лур’є не справляє враження на студентів, які мало цікавляться англійською літературою ХІХ століття. У свої п’ятдесят два він уже двічі розлучений, однак не втрачає інтересу до жінок. Проте інтрижка з Мелані Ісаакс вибиває його з усталеного ритму і веде до незворотних змін…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8475 / 4.17MB / SQL:{query_count}