Диво-жінки і Львів у їхніх історіях

Український католицький університет і Союз українок Америки запрошує на відкриту лекцію Ірини Старовойт

У четвер, 26 квітня, о 16.15 на гуманітарному факультеті УКУ (вул. Козельницька, 2-а, авд. 424) в рамках Лекторію Союзу українок Америки з жіночих студій відбудеться відкрита лекція кандидатки філологічних наук, поета, літературознавця, доцента кафедри культурології Українського католицького університету Ірини Старовойт на тему “Крутий маршрут із зупинками у Львові. Дагні Юль, Дебора Фогель та Євгенія Гінзбург у драмі ідей ХХ століття”.
Творчі траєкторії цих трьох модерних жінок-інтелектуалок у певний спосіб пролягали через наше місто, чий спільний біографічний час охоплює понад століття: Дагні Юль народилася в 1867 році, а Євгенія Гінзбург померла в 1977-ому.
Норвежка Дагні Юль вийшла заміж за поляка Станіслава Пшибишевського, щоб стати культурною героїнею європейського декадансу. Причому фаталістичні ідеї та передчуття fin de sciecle, що витали у Кракові та Львові, напряму втрутилися в її життя й дочасно його зруйнували.
Австрійська єврейка Дебора Фогель замолоду пережила розпад батьківщини, однак сповна використала коротке вікно можливостей у міжвоєнній Польщі. Вона ризикнула вступити і закінчила філософський факультет Львівського університету, куди перед Першою світовою жінок не приймали! Захистила докторську дисертацію в Кракові, переосмислюючи себе і свої джерела на тлі опозиції традицій і новаторства у модернізмі. Дорослою успішною жінкою вивчила їдиш, щоби писати експериментальні тексти в поезії і прозі та публікуватися на двох континентах, ставши співзасновницею і мозковим центром групи Artes. Вбита у Львові під час ліквідації єврейського гетто в серпні 1942 року.
Євгенія Гінзбург потрапила до вже радянського Львова після 18 років сталінських таборів і заслання. Її забрали на допит молодою жінкою, а відпустили на волю 48-літньою бабцею, яка не впізнала свого відображення в дзеркалі. Саме тут на початку 1960-их вона й написала автобіографічний роман “Крутий маршрут”, що за силою опису і трагічністю досвіду нормалізованого страждання жінки в тоталітарних системах на той момент не мав відповідників у європейських літературах. Текст вдалося переправити до Італії, де він вийшов мовою оригіналу і в перекладі на десять років раніше, аніж “Архіпелаг ГУЛАГ” Солженіцина.
Про становлення цих малознаних у нас жінок-авторів, про роль інтелектуального ландшафту культурного передання, про масштаб цих особистостей і спадщину в різних культурах і про те, як їхня творчість та доля ввійшли у резонанс з genius loci Львова і Галичини в спробах боротьби з несприятливим часом та обставинами буде ця лекція.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7340 / 4.36MB / SQL:{query_count}