Унікальна мандрівка історією

“Львівська Пошта” побувала на інтерактивній екскурсії виставкою “Скарби Підгорецького замку”. Ми настільки захопились побаченим, що вирішили розповісти про все читачам

фото: Марічка Ільїна, Олег Огородник (7)
Важко знайти людину, яка не любить мандрувати. Нові місця і пам’ятки, міста і країни дивують, вражають, захоплюють та понад усе спонукають до відкриття нових знань. Проте, постійно заклопотані роботою, дітьми і побутом, ми нe завжди маємо час на мандри... й регулярно відкладаємо ту чи іншу поїздку. А дарма! Адже, щоб відкривати щось нове, не потрібно багато часу і грошей – для цього потрібнi тільки бажання і нагода.
Тож, якщо ви маєте перше, то ми разом із Львівською національною галереєю мистецтв ім. Бориса Возницького пропонуємо вам друге, а саме – надзвичайну мандрівку часом і простором! Про що ми? “Львівська Пошта” побувала на інтерактивній екскурсії виставкою “Скарби Підгорецького замку”. Цією акцією її організатори намагаються привернути увагу до пам’ятки архітектури, яка потребує нашої опіки і негайної реставрації. Ми настільки захопились побаченим, що вирішили розповісти про все читачам. Бо як тільки відновимо замок, зможемо оглядати твори з його колекції вже у столітніх залах і кабінетах, а не в кімнатах галереї чи віртуально. Блукатимемо замковими парками, як і їх попередні власники – королі і князі, а не зачудовано вдивлятимемось в старі знимки на сучасних екранах. Зможемо торкнутись історії і зберегти її для нащадків, а не байдуже споглядати чи нищити, як радянська влада, якій була не потрібна пам’ять. Тож читайте, насолоджуйтесь, дивуйтесь і не будьте байдужими!
При вході до зали, з якої починається експозиція виставки “Скарби Підгорецького замку”, нас зустріла тендітна жінка – науковий співробітник Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького Жанна Спірідонова. Саме її знання і увага відкрили нам ці скарби історії, витвори мистецтва, про які ми розповідаємо вам.
“Скарби Підгорецького замку” – це перша інтерактивна виставка такого масштабу у нашій галереї. Окрім експонатів – творів мистецтва, зброї, меблів, інсталяцій – тут є два великі інтерактивні екрани. За їх допомогою відвіду­вачі можуть почерпнути чимало цікавої інформації із зображеннями про сам замок – від початку його будівництва до сьогодні – його облаштування, парки довкола нього і, звичайно ж, про усіх його власників. Завдяки цьому гості галереї мають можливість дізнатися більше про експонати не лише з розповідей екскурсовода, але й самостійно”, – зауважує вона.
На жаль, сам замок зараз фактично закритий для відвідувачів. Завітавши до нього, ви можете оглянути територію довкола будівлі, двір і погуляти по бастіонах. Це унікальна пам’ятка архітектури XVII століття – палац у фортеці. Працювали над замком два архітектори – француз Гійом де Боплан і італієць Андреа дель Аква.
У першому залі експозиції представлені портрети власників Підгорецького замку в різні часи і перший інтерактивний екран з короткими відомостями про них. Першими власниками Підгорецького замку були Конецьпольські. Станіслав Конецьпольський придбав село Підгірці у 1633 році. З 1635 по 1640 роки будували палац. Першопочатково він був двоповерховим, третій же надбудували вже інші власники. Після смерті Станіслава Конецьпольського там жив його син, згодом – онук, який передав палац у дар Собєським, бо був бездітним і на ньому рід переривався. Новим власником замку став неповнолітній Якоб Людвіг Собєський, тому опікувався будівлею його батько Ян ІІІ Собєський. У цей час палац стає королівською резиденцією, та не на довго. По смерті Яна ІІІ син Костянтин одразу продає замок Жевуським, які прожили тут майже п’ять поколінь і найбільше доклались до розвитку палацу. Зокрема Вацлав Пьотр Жeвуський із дружиною Анною розпорядились надбудувати третій поверх, побудували костел святого Йосифа, облаштували італійський та французький парки і започаткували велику колекцію палацу Потоцьких, у якій були живопис, скульптура, вироби з порцеляни, зброя, килими і, звичайно ж, багата бібліотека.
Наступними власниками замку були син подружжя Северин та онук Вацлав Северин. Останній був надзвичайно цікавою особистістю: присвятив життя мандрам арабськими країнами, досконало знав арабську, турецьку мови, фарсі, писав статті про культуру країн, в яких побував, зібрав чималу колекцію арабської зброї.
Скарби Підгорецького замку” – це перша інтерактивна виставка такого масштабу у нашій галереї. Окрім експонатів – творів мистецтва, зброї, меблів, інсталяцій – тут є два великі інтерактивні екрани
Та поки Вацлав Северин Жeвуський мандрував, замок занепадав. Тож по його смерті спадкоємець за умови реставрації будівлі і підтримки колекції продає палац останнім власникам – Сангушкам, які належали до князівського роду. Придбав замок Владислав Ієронім Сангушко. Він відновив палац і відкрив його для відвідувачів як один із перших приватних музеїв у Європі. Останнім власником замку був Роман Владислав Сангушко (1901-1984 рр.). Чоловік захоплювався арабськими скакунами і автомобілями. У 1939 році він приймає рішення виїхати з Європи до Бразилії, зокрема й для того, щоб врятувати колекцію. Власник забрав із собою більшу її частину, а близько 200 експонатів із тих, що залишились, згодом були передані у Львівську картинну галерею. Пізніше ці експонати були поділені між Львівським історичним музеєм і Музеєм релігії. Саме їх, представлених зараз на виставці “Скарби Підгорецького замку”, зібрали із фондів цих трьох львівських музеїв.
Роман Владислав Сангушко виїжджав з Підгірців через Польщу і Румунію, а згодом уже пароплавом дістався до Бразилії. В Польщі він також мав маєток, тому деякі речі з колекції залишились там і з часом опинились в польських музеях. Після від’їзду останнього власника під час Другої світової війни у замку розмістився шпиталь, а після війни тут відкрили санаторій для хворих на туберкульоз.
Тож, самі розумієте, ані старовинного посуду, ані дзеркал, які залишив останній власник, зберегти не вдалося. Після пожежі 1956 року обвалився дах будівлі, через це були втрачені унікальні стінні розписи і натяжні плафони на дерев’яних кронштейнах, які просто-напросто вигоріли. В будівлі залишилися лише портали з чорного мармуру і, частково, каміни.
У 2006 році онук Романа Владислава Сангушка, який живе у Сан-Пауло і має свою приватну колекцію, приїздив подивитися в Підгірці на дідів маєток. Звісно, чоловік був дещо розчарований тим, у якому стані знаходиться замок, але люб’язно погодився поділитися старими сімейними фотографіями і спогадами, використаними при створенні цієї експозиції.
Також у першому залі ви можете побачити, як виглядала одна із зал палацу, а саме Золота. Її убранство у найдрібніших деталях на своїй картині (ХІХ ст.) зобразив художник Олександр Григлевський. Роботу автор писав з натури, завдяки чому зараз можемо побачити, як виглядала ця зала у кольорі.
Взагалі найбільше збереглось картин Шимона Чеховича, який був придворним художником родини Жeвуських, оформляв каплицю замку, був відомий як майстер копій полотен відомих художників – робив їх на замовлення власників маєтку. Деякі з них відвідувачі виставки можуть побачити в наступному залі, зокрема дві однакові картини на сюжет “Христос серед ангелів”.
Чому однакові? Версій є кілька. Перша – художник відтворював картини також на замовлення гостей замку, друга – полотна використовували для оформлення різних поверхів палацу або й інших маєтків родини власників. У цьому залі ще виставлені роботи невідомих майстрів, а також картини-наслідування голландських художників, створені Мельхіором Кондекутером на відомі сюжети “Після полювання” та “Пташиний двір”. Цей автор був любителем-орнітологом, завдяки чому птахи у нього промальовані з особливою ретельністю.
У тому ж залі ви можете оглянути й цікаву інсталяцію. Це весільна карета (створена за аналогом до справжньої, яку зараз реставрують), у якій їдуть Станіслав Любомирський та Ізабелла Чарторийська. Оригінальну карету робили у Франції на замовлення нареченої. Ізабелла була невисокою на зріст – всього 148 сантиметрів, тому й карету виготовили невеликою, проте вишуканою. Карету запрягали шісткою білих коней, гриви і хвости яких були пофарбовані на червоно. Після весілля Ізабелла використовувала її для прогулянок, під час яких по всьому шляху її мали вшановувати.
Прохід у інший зал зроблений у вигляді завіси, яка імітує один із чорних мармурових порталів Підгорецького замку. А за нею, в наступній кімнаті музейники частково відтворили інтер’єр однієї зі зал замку, а саме Лицарської. Тут представлена зброя, зібрана Вацлавом Северином Жевуським і деякі предмети інтер’єру, такі як стіл і стільці, які не є оригінальними експонатами Підгорецького замку, їх взяли з експозиції львівського палацу Потоцьких, та гобелен із Олеського замку.
Також у цій залі ви можете оглянути шпалерну завісу, яка на той час була дуже популярною в оформленні інтер’єрів. Мода на них прийшла з Італії. Шпалерні завіси могли бути симетричними, як у даному випадку, або асиметричними – в залежності від картин, які використовувались при їх створенні.
При відтворенні завіси з Підгорецького замку в цій виставці використали роботу “Бичування Христа”, яка зображена на полотні Олесандра Григлевського. Завдяки чому відвідувачі експозиції можуть уявити розміри порталу, над яким й висіло “Бичування Христа” у оригінальній обстановці Золотої зали Підгорецького замку.
Не проґавте можливості насолодитися “Скарбами Підгорецького замку” – маєте унікальну нагоду побачити її не з розповідей, а на власні очі, до 24 серпня
У наступній кімнаті галереї представлено внут­рішній інтер’єр каплиці, оформленої Гіацинтом Оксинським і Шимоном Чеховичем. Тут можна насолодитися дванадцятьма із чотирнадцяти збережених стацій останнього автора, виготовленими на мідних пластинах. На той час цей метод був більш популярним – вважалось, що так роботи зберігаються краще, ніж звичайні картини. На невеликому екрані в цій залі можна побачити старі фотографії кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Чергова зала пропонує відвідувачам виставки “Скарби Підгорецького замку” більш загальний огляд картин із колекції. Тут представлені марини, роботи-наслідування голландських майстрів, твори на міфологічні сюжети.
Також у цій кімнаті розміщено другий великий інтерактивний екран, завдяки якому маємо змогу оглянути старі фото, сортовані по чотирьох локаціях: замок, костел, гетьманський заїзд і парк. Торкаючись різних частин оцифрованого плану замку, ви потрапляєте в кожну з кімнат будівлі і можете побачити, як вони виглядали раніше і зараз. Тут є загальні фото будівлі, колодязя – автентичного і відновленого, та замкового годинника. Захоплює вигляд Лицарської зали, де зберігались лицарські обладунки, зброя, картини, які можна оглянути на виставці. За нею слідують Зелена, в якій зберігалась колекція килимів, Кармазинова, капличка, де розміщались сімейні портрети власників маєтку і чорний мармуровий хрест із позолотою.
Наступним у віртуальній мандрівці замку є Китайський кабінет, оформлений китайськими лакованими мініатюрами (від чого й отримав свою назву), який був кабінетом Вацлава Пьотра Жевуського.
Із нього переходимо у Золоту залу – її можна побачити з протилежного боку, ніж на картині Олександра Григлевського. Далі – Жовта зала, яка була особистим кабінетом Анни Жевуської. Тут розміщалась багата бібліотека і вишукані меблі. За нею переходимо у Дзеркальну кімнату, її прикрашало більше 50 венеційських дзеркал у найрізноманітніших рамах. На жаль, збереглась лише одна фотографія Мозаїчної зали, яка слугувала спальнею Яна ІІІ Собєського. А назву свою вона отримала через те, що підлоги і стіни кімнати були викладені мозаїкою.
Масштабами вражають фото обидвох парків: централізованого італійського із оригінальним ландшафтним дизайном і акуратними клумбами та французького (доглянутого лісу), в якому проводили полювання. При їх створенні відштовхувались від природного ландшафту цієї місцевості.
У італійському парку були три тераси і фонтани, а також трьохсотметрова алея. яка вела від замку до костелу. На зображенні, зробленому у кінці ХІХ століття, можемо побачити храм у всій красі. Зовні його прикрашали вісім скульп­тур покровителів родини Жевуських. На сьогодні збереглись усі крім одної, та, само собою, вони потребують ретельної реставрації.
Завершити огляд маєтку можна гетьманським заїздом, побудованим Жевуськими, який розташований між замком і костелом. Фактично це був проїжджий двір з гостьовими кімнатами, де зупинялась прислуга гостей замку, возівнею (стоянкою карет і возів), шинком. Гетьманський заїзд зберігся досить непогано, що пояснюється більш простою конструкцією будівлі.
Виставка також пропонує гостям відеозйомку з дрона, зроблену в лютому цього року. Завдяки ній можемо побачити теперішній вигляд парку, костелу і замку. А закривають експозицію картини Шимона Чеховича на біблійні сюжети. Тож не проґавте можливості насолодитися “Скарбами Підгорецького замку” – маєте унікальну нагоду побачити її не з розповідей, а на власні очі, до 24 серпня.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0185 / 4.5MB / SQL:{query_count}