Дорослі “Віртуози”

Добігає кінця ХХVII Міжнародний фестиваль музичного мистецтва "Віртуози". І хоча його урочисте закриття відбудеться лише в суботу, вже сьогодні можна підбити певні підсумки однієї з найголовніших культурних подій року в нашому місті.

Добігає кінця ХХVII Міжнародний фестиваль музичного мистецтва "Віртуози". І хоча його урочисте закриття відбудеться лише в суботу, вже сьогодні можна підбити певні підсумки однієї з найголовніших культурних подій року в нашому місті.

У чотири руки

Перш за все варто зауважити, що цьогорічні "Віртуози" таки справді стали подією - і не лише у звітах чиновників, але й, без перебільшення, майже для усіх мешканців Львова та туристів. Ставка на якість, а не на кількість концертів, яку цього разу зробили організатори, виявилася виграшною. Майже всі пункти фестивальної програми були вартими особливої уваги. Для того, щоб все відбулося, як заплановано, кожен із причетних до "Віртуозів" доклав  чимало особистих зусиль. Директор фестивалю (та Львівської обласної філармонії) Володимир Сивохіп не лише впродовж тривалого часу розв'язував низку звичних вже для заходів такого масштабу організаційних проблем, а й виступив як диригент у переддень  офіцій­ного відкриття фестивалю із керованим ним камерним хором Gloria та оркестром INSO. Символічним духовним зачином прозвучала "Висока меса" Й. С. Баха.

Художньому керівникові та диригенту зазначеного вже україн­сько-швейцарського Inter­na­tional New Symphony Orchestra (INSO) Гунгардові Матесу вдалося організувати приїзд до Львова нової зірки європейської сцени, двадцяти­річної норвезької виконавиці на трубі Тіни Хелсет. А головний диригент Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії Айдар Торибаєв у буквальному сенсі скористався родинними зв'язками, завдяки чому львів'яни отримали нагоду почути керований його дружиною Маріанною Сабліною легендарний дитячий київський хор "Щедрик" та побачити в дії її батька, одного із кращих диригентів Європи Романа Кофмана. І такі приклади не поодинокі.

Гасла і прапори

Безперечно, якіснішою стала реклама та промоція фестивалю, хоча окремі знакові концерти у напівпорожньому залі все ще змушували шкодувати всіх, хто на них не потрапив. Як, наприклад, унікальна концертна постановка опери англійського барокового композитора Генрі Перселла "Дідона й Еней", здійснена не лише під батутою, а  й за режисурою Романа Кофмана. Втім, порожні ряди партеру не розхолодили ні музикантів Київського камерного оркестру, ані учасників та солістів хору "Кредо", які рік тому вже з неабияким успіхом презентували "оперу в концерті" на сцені Національної опери, а тепер привезли її до Львова.

hor.jpg
Одним із найдоросліших віртуозів фестивалю виявився дитячий хор "Щедрик" під батутою Романа Кофмана

До речі, ще одна вдала ідея - тематичні заголовки, а відтак і відповідне концептуальне втілення майже кожної з фестивальних програм. Окрім "Опери в концерті", слухачам запропонували Vienna Gala та "Листок з альбому", "Музику рекордсменів" і Tango Leopo­litano, вечір творів "Паганіні Галичини" й Tribute to Mozart. А вдала назва, як відомо - перша запорука успіху, оскільки приваблює увагу, інтригує, зазвичай не дає змоги пройти повз саму подію. Зрештою, окремі з них справді було складно не зауважити навіть звичайним перехожим. Задум концерту просто неба - у дворі палацу Потоцьких, за участі оркестру INSO та блискучої норвезької солістки Тіни Хелсет - влучив у "десятку". Перший по-справжньому теплий травневий вечір, цікава й не надто ускладнена програма, профе­сійно встановлені сцена, освіт­лення, партер привабили сотні слухачів. Мабуть, і в майбутньому організаторам "Віртуозів" варто частіше пригадувати про традицію фестивальних серенад. Зрештою, і в літнє "позасезоння" такі концерти завжди знайдуть свою численну публіку.

Іншим знаком, що вже традиційно свідчить про прихід найбільшого музичного фестивалю до Львова, є розвішані на будівлі філармонії прапори усіх країн, з яких приїжджають його учасники. Найбільше, як уже звично, - із Росії та Польщі. Репрезентовані цього року і Австрія в особі витонченого гітариста венесуельського походження Габріеля Гійєна, що виступив разом із муніципальним оркестром Leopolіs; Німеччина - піаністом-українцем Олегом Полянським, вибуховим рекордсменом, котрий влаштував на сцені справжнє виверження вулкану своїм виконанням Другого фортепіанного концерту С. Прокоф'єва. Ще один народжений в Україні та знаний у цілому світі піаніст Микола Сук репрезентуватиме США.  А от його англійський колега Пітер Бредлі-Фулгоні представлятиме таки рідну, британську, фортепіанну школу.

Зірки потрібні всім

Цьогорічні "Віртуози" перетворилися ще й у парад піаністів. Окрім зазначених, в оригінальному фортепіанному речиталі, немов навіяному поезією "Срібного віку", виступив добре відомий російський піаніст молодшої генерації Олексій Набіулін - справжня зірка телеканалу Mezzo. Серед віртуозів скрипки знаковим був приїзд до Львова польської зірки першої величини Константи-Анджея Кульки. В тріо із Анджеєм Гембскі та Анджеєм Врубелем він здійснив екскурс у майже не відому сучасному слухачеві творчість нашого славетного земляка позаминулого століття, "галицького Паганіні" Кароля Лі­пінського. Віртуозність зов­сім іншого, менш звичного для академічної сцени ґатунку, продемонстрував ще один польський соліст, бандонеоніст Клаудіуш Баран у програмі із творів Астора П'яццоли, що привела до чималого резонансу.

Потрохи наближаючись до тридцятилітнього ювілею, львівські "Віртуози" помітно дорослішають. І справа не лише в гучних іменах на афішах, а й намаганні місцевих музикантів сягнути належного рівня. Схоже, й місцевій публіці стає з фестивалем цікавіше. Виросла?

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6700 / 4.13MB / SQL:{query_count}