“Ми працювали дуже тонкими штрихами”

Оксана Муха і Дмитро Кацал – про концерти проекту “Різдвяний Unplugged”, нову програму “Від Шевченка до Костенко” і творчу співпрацю

фото: Зоряна та Василь Владики (7)
Із аншлагами 22 січня пройшли два концерти Оксани Мухи “Різдвяний Unplugged”. Уся Львівська філармонія співала разом із нею та її музикантами колядки – давні і добре відомі. Попри те виконавиці разом із автором проекту Дмитром Кацалом вдалося створити атмосферу не так феєричного свята, як тихого домашнього Різдва, коли у домі збираються лише найближчі – рідні та друзі. 

“Пошта” запитала у двох творців проекту, як їм вдалося створити таку камерну програму, якого наступного проекту від них чекати і як їм працюється в творчому тандемі.
– Концерти завершились, ви мали кілька днів, аби обдумати їх результати. Які вони? Чи вдалось вам обом утілити все задумане? 
Оксана Муха: – Я дуже задоволена концертами! Почуваюся щасливою, бо вдалося у час Різдва разом із людьми прославляти народження Христа. Ми зробили цю програму, і це дуже важливо для мене. Люди, із якими працювали над нею, – наші музиканти Юра Романів,  Юрій Карпенко, Олексій Дольніков і Тарас Яцишин – найкращі, просто фантастичні! Завдяки їм на концертах був саме той звук і та атмосфера, про які я мріяла. Хлопці грали не з нот, а зі слів колядок, і під час цього робили собі позначки по тексту кожної пісні. Вони співали напам’ять усі колядки!
Надзвичайно радію, адже сталося чудо: задум, який викристалізувався рік тому, втілився у чудову програму. Тішуся, що впродовж усієї роботи над нею мене підтримували друзі. Подружжя Божиків розбудило в день концерту телефонним дзвінком із самого ранку. Вони вже приїхали до філармонії і були готові допомагати! Ще чимало моїх друзів із сім’ями, дітьми також прийшли до філармонії, аби підсобити хто чим може: прикрашали сцену, щоб вона була такою гарною, якою її побачили ввечері глядачі, ліпили декорації – штучні  сніжки. Серед них була й моя сестричка, яка також допомагала чим могла і увесь той день провела тут. Я розумію, що зі мною поруч є люди, яким ці концерти такі ж важливі, як і мені. Вони робили все не на відчіпного, а з душею, з розумінням спільної справи і підтримкою. Ми проводили на репетиціях по п’ять-шість годин, і жоден із них не сказав: “Може, досить!”. Переривалися фактично лише тоді, коли вже дуже зголодніли!
У нас було два аншлаги. В концертному залі філармонії доставляли крісла, аби розмістити всіх, хто прийшов нас послухати! Люди підтримують нас, бо знають: те, що ми робимо з Дмитром Кацалом, гарно! І прийшовши на наші концерти, вони отримують і глибокий зміст, і хорошу музику, і позитивні емоції.

Дмитро Кацал: – Я б розповів про це з трошки іншого боку – цей проект навіть не задумувався, він зазвучав. Позаминулого року, коли ми колядували з друзями під гітару, з’явилося особливе, дуже особисте звучання: ніжне, тихе, із запахом каміна, біля якого ми співали. І ось це відчуття інтимності, цієї тихої колядки над самим Христом мене переслідувало впродовж тривалого часу. Тож я запропонував Оксані спробувати заспівати кілька колядок разом. Ми заколядували, і я почув, що це відчуття можливо передати саме в її виконанні, в її голосі. Чи це відчуття відбулося саме на сцені під час концертів “Різдвяного Unplugged”? Більше ніж, бо ми працювали дуже тонкими штрихами, з тихим звуком і класними інструментами. Працювали над програмою з великим задоволенням! Музиканти під час репетицій встигли вивчити не тільки ноти, а й усі слова і співали разом із нами. Цей проект однозначно отримав відгук глядачів. І це завдяки Оксані й тому, що вона робить! Навіть у нас самих, тих, хто над ним працював, було оте відчуття безпафосності! Бо вдалося відтворити особливу атмосферу і подарувати гостям концерту такі тихі, ніжні й добрі колядки. Не було ж ні хору, ні труб, ні оркестрів! Натомість люди, виходячи із залу після концертів, усміхалися, потискали нам руки, раділи і наспівували тихенько. Тож я думаю, що нам таки усе вдалося!

– Поціновувачі творчості Оксани Мухи уже цікавляться, чого нового чекати від вас?
Оксана Муха: – Далі запропонуємо слухачам ще кілька концертів з програмою “Різдвяний Unplugged”, щоправда, вже не у Львові. І вже посилено працюємо над новим проектом Дмитра Кацала “Від Шевченка до Костенко”, який представимо у березні.
Дмитро Кацал: – Проект від “Від Шевченка до Костенко” має бути і з симфонічним оркестром, і з рок-групою. Також у ньому з’явиться трохи синтетичного звучання. Мовиться про музичний супровід. “Від Шевченка до Костенко” – це наче реінкарнація Шевченка в різних поетах, саме тому він відбуватиметься в часі Шевченківських днів. Однодумцями і друзями поета – якби вони жили в один час – стали б Ліна Костенко, Богдан-Ігор Антонич, Грицько Чубай, Леся Українка, Іван Франко і ще багато авторів. Усіх не перелічити. Тому ми задумали цей проект як щось таке, що єднатиме їх усіх. Це буде втілення їхніх спільних думок, почуттів, ідей та настанов на сучасний лад.

– У вас останнім часом багато спільних проектів. Розкажіть, чи ця співпраця триватиме далі та як давно склався ваш творчий дует?
Оксана Муха: – Все, що творчо я виконую, окрім проекту “Івасюк”, було створене в співпраці та під орудою Дмитра. Ми разом записували “Решето”, колядки, щедрівки та інші окремі твори. Всі мої сольні проекти, включно з “Різдвом у Опері”, курирував він. Це, зокрема, і програма “Без пафосу”, і мюзикл “Пригоди Святого Миколая 2”, і “Різдвяний Unplugged”. Як завжди каже Дмитро, він дає ідею, а моїм голосом ми її реалізовуємо. А оскільки ідей маємо дуже багато, то гуртуємося і посилено працюємо над ними, а ви бачите результати цієї співпраці. Найближчий із них – справжню музичну бомбу – зможете оцінити в березні на концертах із програмою “Від Шевченка до Костенко”, до якої ми залучаємо і симфонічний оркестр, і рок-гурт.

Дмитро Кацал: – Ми з Оксаною знайомі з 2006 року. На той час, коли вона починала, я вже диригував хорами і оркестрами. Маю прізвище, яке прийшло мені від батька, і “Дударик”... Це якісь такі великі величини. І якби я тиражував себе біля Оксани, то це накладало б певну тінь, перетягало трохи ковдру на себе (Сміється). Тому вважаю, що рішення не афішувати нашу співпрацю було правильним. Оксана дуже талановита співачка, надзвичайно чуйна і добра людина. І вона мала шанс бути на сцені зовсім сама. Але насправді під її стопами був досить могутній фундамент: найкращі музиканти із тих, з ким я співпрацюю, найкращі аранжувальники, поети. А зараз ім’я Оксани Мухи, її робота достатньо окріпла. Вона самодостатня виконавиця! Дуже приємно усвідомлювати, що її знають без жодних “хвостів”. Тож тепер можемо спокійно співпрацювати: я – як Дмитро Кацал, а вона – як Оксана Муха.
Розмовляла Марічка Ільїна
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7132 / 4.42MB / SQL:{query_count}