Тринадцять років на папері

У Видавництві Старого Лева вийшла збірка малої прози Андрія Бондаря “І тим, що в гробах...”

Нова книжка публіциста, письменника, перекладача, блогера Андрія Бондаря –збірка малої прози “І тим, що в гробах...” побачила світ у Видавництві Старого Лева. У ній і про любов, і про футбол, і про політику, і про пса та сусідів, і про мишей та мовну філософію, і про немитого дідуся Тодося. 
Читачі нечасто мають змогу радіти виходу книжки Андрія Бондаря, тож поява “І тим, що в гробах...” є чудовою нагодою почитати, подумати, посперечатися. В цій збірці – неймовірне чуття мови та стилю, за яке, серед іншого, люблять переклади у виконанні Андрія, а також влучність, метафоричність, подвійне дно й неочікувані повороти, за які цінують його блоги. Ця книжка, по суті, концентрація думок, написаних і обдуманих у різний час, складених упорядницею, літературознавцем Ганною Улюрою в цілісну історію, яку можна проживати/прочитати як цілісно, так і частинами. 
“Тексти до книжки “І тим, що в гробах…” я писав упродовж тринадцяти років – між 2003-ім та 2016-им, – розповідає Андрій Бондар. –  Їх можна назвати розтягнутою в часі спробою внутрішньої біографії, адже всі вони у якійсь мірі стосуються безпосередніх авторських рефлексій і переживань та всі вони, безперечно, позначені “єрессю есеїзму”, тобто вкрай індивідуального та індивідуалістичного підходу, а також спробою з цього есеїзму вийти у простір художньої прози. Ця книжка за визначенням перехідна, полістилістична і мозаїчна, хоча її укладачці Ганні Улюрі вдалося знайти між цими текстами і зв’язок, і логіку, і навіть вигадати концепцію. “І тим, що в гробах…” не писалася від початку як книжка, а складалася, як конструктор. І тут цим текстам і їхньому автору страшенно пощастило з укладачкою. Проект книжки на 50 відсотків саме її заслуга. Такі книжки потрібні для фіксації певних настроїв і прийомів, які переслідують автора. Річ у тому, що писалися ці тексти в часових шпаринах між головною роботою – перекладом, який забирав більшу частину сил та енергії. Тому ця книжка в певному сенсі – примітки перекладача, який має амбіцію бути кимось трохи іншим, аніж просто перекладач”.
“Цю книжку варто почитати як негучну і ненав’язливу проповідь, – пише укладачка Ганна Улюра. – Проповіді насправді дуже рідко дають прямі відповіді. Добрі проповіді не дають взагалі, тільки ставлять запитання. Ця проповідь – добра. Такий собі по-хорошому Гемінґвей-стайл. Легка одинока оцінність вкінці. І то обов’язково у фіналі, щоб не порушити легку таку ж елегійність попередньої розповіді. Легкий намул притчі. Все тут – тривіальні картинки, дрібні спогади, необов’язкові спостереження; ця дріб’язковість, певна річ, хибна, але замилуватися нею можна, що вже там. Кожен твір збірки – подія: стається щось, що відразу й не зафіксуєш, але люди відтак міняються. Не так. Точніше: будь-яку подію в цій книжці описано апофатично. Все, що тут відбувається, не має до реальності того, хто розповідає і про що розповідають, прямого стосунку. Справжніх історій треба шукати десь поруч”.
Збірка малої прози Андрія Бондаря “І тим, що в гробах…” – яскраве відображення суб’єктивних, дуже особистих вражень автора. Це підслухані історії та розмови, галерея небанальних сюжетів про звичайне життя пересічних людей. Але крізь цей химерний калейдоскоп спостережень раз у раз виринають нетривіальні, такі на перший погляд непоєднувані образи, як-от смішний і трішки недоречний Папа Римський на Святошині, тб-серіальний комісар Рекс і навіть наймудріша з мишей. Саме тому “І тим, що в гробах…” припаде до душі навіть найвибагливішим читачам. Оформила збірку дизайнер Тетяна Омельченко.

 
 фото: Олександр Чекменьов
Андрій Бондар
– письменник, публіцист, перекладач, блогер. Автор поетичних збірок “Весіння єресь” (Київ, вид-во “Смолоскип”, 1998), “Істина і мед” (Одеса, вид-во “Астропринт”, 2001), “MASKUL’T” (Київ, вид-во “Критика”, 2003), (співавтори – Сергій Жадан та Юрій Андрухович), “Примітивні форми власності” (Львів, вид-во “Піраміда”, 2004), “Пісні пісні” (Чернівці, Meridian Czernowitz, 2014), а також збірки есеїстики “Морквяний лід” (“Нора-Друк”, 2012). Українською Андрій Бондар перекладав Вітольда Ґомбровича, Міхала Вітковського, Катажину Ґрохолю, Маріуша Щиґела, Пйотра Зарембу, Юстину Соболевську, Робіна Данбара, Пітера Померанцева, Етґара Керета та інших.


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
10.9699 / 4.1MB / SQL:{query_count}