“Де їсть і з ким спить Фреймут”

На Форумі видавців відома інспекторка і журналістка презентувала свій літературний щоденник

фото: Андрій Польовий
Цього року українські видавництва мали чим похвалитися і заманити читачів до своїх стендів на Форумі видавців у Львові. Новинок не бракувало і, що важливо, кожен охочий міг знайти книжку, яка б задовольнила саме його літературні вподобання та вимоги. Одним із найбільш популярних видань серед відвідувачів (звичайно, наразі без статистики – радше з власних спостережень за покупцями) став мандрівник Західною Україною – книжковий дебют інспекторки і журналістки Ольги Фреймут “Де їсть і з ким спить Фреймут”, який вона презентувала на вихідних у нашому місті. Про популярність щойно виданої книжки свідчить і чимала кількість людей, котрі відвідали її презентацію в Палаці мистецтв на стенді видавництва „Наш формат”. Новоспечена авторка підписувала свіженькі примірники свого творіння, які розходилися, як гарячі пиріжки. Черга за ними вишикувалася така, що за годину інспекторка не встигла підписати куплені її відданими фанами екземпляри.
Ілюстроване художніми фотографіями та малюнками видання є таким собі літературним щоденником. До нього ввійшли два ексклюзивні інтерв’ю, есе, які авторка писала в перервах між телезйомками свого інспекторського проекту під час подорожі Західною Україною. За задумом Фреймут, ця книжка – більше, ніж мандрівник або щоденник нотаток. Це історія жінки, яка створює себе сама. У своїй фантастичній мандрівці поміж емоцій і спостережень головна героїня ламає стереотипи й життєві сценарії, аби вивільнити найбільш сокровенне, що ховається за видимими декораціями. Не без іронії, через алогізми, неологізми, навіть “фреймутизми”, щоб якнайповніше передати ментальний колорит жителів міст і сіл, життя яких нагадує обряд прогулянки Алеєю Випендрювання, а готування їжі перетворюється на містичний акт… Це неcподівані візії міської культури, готелів, ресторанів, кав’ярень і майже візіонерські розповіді про зачаєних духів міста. Варто зауважити, що всі події та герої щоденника вигадані. Будь-який збіг з реальними особистостями випадковий.
Чому ж Ольга Фреймут наважилася написати книгу? Телеформат має певні межі, які не дозволяють авторам розлого висловлювати свої відверті погляди на події та людей так, як у книзі. Книжка має переваги перед телекамерою: щоб її написати, потрібні тільки думки та лептоп. “Її можна торкнутися, книжка – фетиш, який завжди зі мною. Тож я вирішила створити свій”, – розповіла Ольга Фреймут упоряднику мандрівника журналістці Інні Корнелюк. 
Першою щоденник читала Алла Мазур, незмінна ведуча новин “ТСН. Тиждень”, і написала свій відгук: “Фреймут живе, як пише. Ризиковано. Дуже відверто. Несподівано. Хоча до несподіванок і ризику Олі не звикати: це частина її телевізійного образу і суть її проектів. Вона знову викликає вогонь на себе. І елегантно – цей бій за нашу увагу знову виграє”.

Цитати з книги
“Цей щоденник – мій печворк з клаптиків тексту, не зовсім зручних для читання. Але ж і Вірджинію Вульф мали за вар’ятку. Для передбачуваної Британії, де навіть чай п’ють строго за розкладом, її потік свідомості видавався деяким читачам чимось деструктивним. Але я розумію цю письменницю. Сюжет не завжди владарює. Іноді одна секунда, занурена в емоцію, як полуниця у шоколадний фондю, має більшу концентрацію щастя, аніж сталева логіка життя за сюжетом”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6542 / 4.08MB / SQL:{query_count}