Культурні події у нашому місті


Цього тижня кінотеатри Львова пропонують подивитися чотири прем’єри – фантастичний бойовик ”Людина-мураха”, драму ”Щоденник покоївки”, комедію “Цей незручний момент” і трилер “Видалити з друзів”.

Робота над фільмом ”Людина-мураха” почалась ще у 1980 році. Проте в той же час кінокомпанія Walt Disney випустила в прокат картину ”Люба, я зменшив дітей”, тож екранізація коміксу так і лишилась на стадії розробок. Про сюжет згадали знову у 2006 році і станом на квітень 2011 року існувало три різних варіанти сценарію. До основних зйомок стали у серпні 2014 року.
Сам персонаж вперше з’явився на сторінках коміксів ще у 1962 році. Відтоді костюм Мурахи на себе приміряли три різних людини. На основі сюжету про супергeроя створено два мультсeріали та дві комп’ютерні гри. 
У центрі сюжету фантастичного фільму Пейтона Ріда – Скотт Ленг, він же Людина-мураха (Пол Радд) та доктор Хенк Пім (Майкл Дуглас). Вчений створює костюм Людини-мурахи за допомогою новітніх технологій. Кожен, хто його надягає, суттєво зменшується у розмірах, проте при цьому буде володіти чималою силою. Головним героям належить попри все захищати суперкостюм від викрадення тими, хто може нашкодити людству.

Драма ”Щоденник покоївки” – екранізація однойменного роману французького прозаїка і журналіста Октава Мірбо, що отримав скандальну славу після публікації в 1900 році. До цього фільму, створеного режисером Бенуа Жако, твір уже не раз екранізували. Найвідоміші з цих кіновтілень зняли режисери Жан Ренуар у 1946 році і Луїс Бунюель у 1964-ому. 
Світова прем’єра творіння Жако відбулася на Берлінському кінофестивалі у лютому 2015 року: фільм брав участь в основному конкурсі кіноогляду і претендував на ”Золотого ведмедя”.
Дія ”Щоденника покоївки”  розгортається в кінці ХIХ століття  у Франції. Покоївка Селестіна, чия ефектна зовнішність – незмінний об’єкт чоловічої уваги, їде з Парижа і стає на службу в сім’ю провінційних поміщиків. У цьому будинку вона змушена маневрувати між інтересами подружжя, прислужуючи владній господині і даючи відсіч приставанням її хтивого чоловіка. Відчуваючи себе чужою в цьому суспільстві, Селестіна зближується з мовчазним садівником Жозефом, чий рішучий характер полонить дівчину.

Комедія “Цей незручний момент” Жана-Франсуа Ріше розповідає про двох нерозлучних друзів, які проводять відпустку на Рив’єрі разом зі своїми уже дорослими дочками. Тож не дивно, що один  із них – сорокадворічний батько сімейства – не може встояти перед чарами спокусливої сімнадцятирічної красуні і по вуха закохується. Прогулянки сонячними пляжами й купання у морі лише підігрівають ці почуття...  І все б нічого, та чарівна дівчина є дочкою його найкращого друга – суворого батька, який погрожує пристрелити кожного, хто підійде ближче, ніж на крок до обожнюваної дочки.

”Прибрати з друзів” – фільм жахів від режисера Левана Габріадзе і продюсера Тимура Бекмамбетова. Його прем’єра відбулася 20 липня 2014 року на Fantasia International Film Festival в Монреалі. 
Звичайний вечір після школи. До скайпу закоханих Блер і Мітча підключаються їх друзі – Адам, Джес, Кен і Вел... і хтось сьомий з ніком Billy227. Всі впевнені, що це комп’ютерний глюк, поки невідомий не починає їм писати. Біллі хоче знати, хто виклав у мережу скандальне відео з їх однокласницею Лорою Барнс, яка рік тому покінчила життя самогубством після того, як хтось анонімно виклав її компрометуючі відео з вечірки. І він готовий з’ясувати це будь-якою ціною. 
Присутність Billy227 спочатку просто дратує підлітків, та з часом спілкування перетворюється на жахіття. Тож вони вирішують, що можна просто вийти з мережі і все зупинити, але... це тільки здається. 
Окрім цього, в кінотеатрах нашого міста ви можете подивитися анімаційні фільми ”Посіпаки” і ”Думками навиворіт”, комедії ”Супер Майк ХХL”  і ”Третій зайвий 2”,  драму ”Подалі від шаленої юрми” та фантастичний бойовик ”Світ юрського періоду”.

А ще сьогодні о 19.00 у ресторані імпровізацій ”Грушевський cinema jazz” (просп. Шевченка, 28) відбудеться творчий вечір із режисером Крістіаном Жерегі і волонтером, актрисою, поетесою Аллою Мартинюк та допрем’єрний показ документального фільму про війну ”Край землi – зона АТО”. 
”Край землi – зона АТО” – це цикл документальних кінопортретів з передової, історії про людей, які пішли на війну, добровольців із батальйонів “Айдар”, “Азов”, “Донбас”, “Правий сектор”. Фільм знімали в зоні АТО влітку 2014 року, на лінії фронту – від Луганська, Донецька, Дебальцевого до Маріуполя.
Крістіан Жерегі народився в Москві. Закінчив ВДІК ім. А.С. Герасімова за професією кінорежисура. Режисер-документаліст, автор 20 фільмів проекту ”Babylon’13” про Майдан. Володар гран-прі фестивалю ”Відкрита Ніч” за фільм ”Заповіт”. Доброволець 25-го батальйону ”Київська Русь”, військовий журналіст. У 2015 році отримав громадянство України за заслуги і особливий внесок у сфері кіно.
    

У залах Львівського палацу мистецтв тривають виставки живопису Володимира Дорошенка і графіки та живопису “Він Вона” Андрія Саєнко-Вергуна.
Ось що каже про першу із них кандидат мистецтвозавства Ольга Луковська: “Творчість львівського художника та архітектора Володимира Дорошенка добре відома поціновувачам мистецтва. Пан Володимир регулярно експонує свої твори на персональних та збірних виставках, зокрема, у Палаці мистецтв, і кожен раз ніби звітується перед глядачами та самим собою про творчі здобутки”.
А подивитися, з її слів, справді є на що. Кольорові образи, народжені уявою автора, легко й красиво лягають на полотно чи папір. Важливим компонентом малярства В. Дорошенка є пленерні етюди. Пошук художніх засобів, форм, ритмів, колориту завжди спонукував митця до подорожей на природу, де було створено більшість його робіт.

А виставку графіки та живопису “Він Вона” анонсує сам автор Андрій Саєнко-Вергун: “Традиційний реалістичний підхід у творах багатьох сучасних художників, на мою думку, виродився в застосування трафаретних технологій, які заводять мистецтво в глухий кут. Я вважаю деструкцію (демонтаж закостенілого реалізму на першоелементи – лінію, пляму, фактуру, колір...) позитивним і вкрай необхідним підходом в актуальному мистецтві. Та на рівні змісту даного проекту найважливішим залишаються взаємини між Чоловіком і Жінкою. Чи підлягають вони мистецькій деструкції?
Хай кожен знайде свою відповідь на це запитання, переглянувши цикл робіт “Він Вона”.


Галерея сучасного сакрального мистецтва ІCONART (вул. Вірменська, 26) запрошує оглянути виставку Олега Денисенка “Тінi…”.
У творах Олега Денисенка неодмінно присутнє зображення людини, однак не в традиційному, а в сучасному його вимірі. Воно відіграє особливу роль – творить своєрідний каркас, просторову основу, довкола якої розгортається складна пластична розповідь, насичена безліччю деталей та чисельними атрибутами. Їх навмисна надмірна кількість немовби сковує рухи персонажів, формує своєрідну асоціативну проекцію на сьогоденний стан інформативно-психологічного перевантаження людини. Щодо образів, які на його роботах бачать інші, то художник цитує слова Пікассо про те, що “на моїй роботі зображено те, що бачать люди”. Як каже сам автор: “Я просто малюю, це мій світогляд, моє мислення, частина моїх думок, висловлена в різних матеріалах. Я насамперед графік, навіть якщо експериментую кольором, бо роботи мої достатньо монохромні, з використанням елементів графіки. У скульптурі трансформую графіку в тривимірне зображення. У левкасі передаю її завдяки стриманості кольору”.

Сьогодні о 17.00 в галереї “Дзиґа” (вул. Вірменська, 35) студенти 5 курсу Львівської національної академії мистецтв кафедри графічного дизайну представлять свій семестровий проект з дисципліни “Ілюстрація” під назвою “Портрет та Стілець”. Виставка триватиме всього два дні, тож не проґавте! В рамках даного проекту перед вами постануть автопортрет та “ілюстрований” стілець. Портрет зроблено так, що дивлячись на нього ви свідомо вирушаєте в експедицію до неструктурованих раціонально-ментальних шарів атмосфери на пошуки власного Alter ego, швидше за все у певну епоху з усіма її стилістичними та естетичними притаманностями. Хто захотів, обрав собі за сталкера відомого художника. Також предметом нашого сьогоднішнього зацікавлення є стілець, що стоїть розмальований, проілюстрований, або виконаний у будь-який інший відомий сучасній візуальній культурі спосіб, проте релевантно до автопортрета.  

А 18 липня о 16.00 у арт-просторі “Щось Цікаве” (площа Ринок, 13)  відбудеться відкриття виставки фотопроекту-дослідження Ірини Брязгун та Мирослави Павлик “Жінка/Квітка”. Це серія чорно-білих фотографій, мета яких показати красу жінки, незалежно від її соціального статусу, роботи, віку, життєвих колізій чи непоправних втрат. Всього 13 портретів-диптихів – і 13 жіночих світів: зовнішньо сильних, але ніжних та трепетних всередині. Кожне фото – це невелика історія, інколи трагічна, інколи натхненна – та по-своєму прекрасна. Кожна з героїнь, обравши для себе квітку-символ, розкрила для світу те таємне “я”, що часто ховається глибоко всередині. 

“Ми свідомо просили кожну героїню самостійно вибирати свою квітку, – розповідає про роботи Ірина Брязгун. – І зізнаюся чесно, дівчата дивували нас: сильні та сталеві на вигляд жінки віддавали перевагу ніжним квітам, а тендітні дівчата, навпаки, тягнулися до спокусливих бутонів. Героїні розкривалися, розквітали, показували правдиві бажання. Навіть для них самих це було приємною несподіванкою”.
“Завдяки проекту ми познайомилися з різними жінками, – говорить Мирослава Павлик. – Кожна з них – боєць. Але в нашій теперішній реальності ми не завжди бачимо раниму жіночу натуру, яка ховається за бажанням допомогти та врятувати навколишній світ”.
Серед запрошених на відкритті виставки також будуть героїні, з якими матимете змогу поспілкуватися і дізнатись про емоції з перших уст. 

Цієї суботи і неділі, 18 і 19 липня о 18.00 Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької запрошує львів’ян і гостей міста на останню прем’єру 97-го сезону – драматичну притчу “Безодня”. Режисер-постановник цієї вистави – Орест Огородник, художник-постановник – народний художник України, лауреат Шевченківської премії Мирон Кипріян. 
Перед очима глядачів постануть дві сім’ї – такі різні та однакові. Їх зіштовхує доля для того, щоб вони навчились один в одного руйнувати стіни і йти назустріч. Двомовне середовище диктує не тільки правила, але й ставить кліше. Режисер намагається відшукати людяність за призмою болю та відчаю, відкрити любов до ближнього, до ворога, щоб у фіналі назвати його братом чи сестрою.

“Це вже четверта п’єса режисера та автора Ореста Огородника, яку ставлять у Національному театрі ім. М. Заньковецької. Усі пам’ятають широкий резонанс, який викликали вистави “Криза”, “Останній гречкосій” та “Блазні мимоволі” , – розповідає фахівець із зв’язків з громадськістю та роботи з п’єсою НАУД театру ім. М. Заньковецької Олеся Галканова. – Що ж до “Безодні”, то на нашу фінальну прем’єру 97-го театрального сезону ми запрошуємо вас і готові до діалогу…  Чи вона актуальна? – Так! Чи варто піднімати тему, яка справді болить і рана ще кровоточить? – Так! Чи це не популізм? – Ні. Просто погляд митця на факти та події, маленький аналіз і результат у драматичному рішенні”.

Сьогодні о 21.00 у Львівському академічному театрі ім. Л. Кур­баса в рамках міжнародного літературного фестивалю “Місяць авторських читань” відбудеться виступ чеського гурту Kafka Band.
Kafka Band – це музично-літературний проект iз Праги, до складу його входять відомий письменник Ярослав Рудіш (автор книги “Останні дні панку в “Гельсінкі”, яка в українському перекладі Т. Окопної вийшла у видавництві “Темпора”), а також художник і співак Яромір 99, вони разом працювали над трилогією коміксів “Алоїс Небел”, кіноверсія якої отримала Європейську кінопремію.
На гітарі у цьому проекті грає Душан Неуверт, на бас-гітарі і мандоліні a.m.almela, на піаніно і клавішах Їржі Граділ, на ударних і перкусії Зденєк Юрчік і Томаш Неуверт.
У 2014 році в студії Supraphon  гурт видав альбом Das Schloss, який є саундтреком до незавершеного роману Кафки “Замок”.
 
 Pawel Sosnowski
“В альбомі десять композицій, десять історій із “Замку”. Кафку часто вважають якимось темним автором, але ми намагаємося трохи зламати це кліше. У “Замку” також багато абсурдного гумору, і це проникло й до музики”, – каже Ярослав Рудіш.
Пісні постали прямо зі сторінок книги, а також її коміксової адаптації, авторами якої є Яромір 99 та американець Давід Зен Майровіц. Живий виступ ефектно доповнює анімація, яку на основі ілюстрацій Яроміра 99 створив VJ Цлад.


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
6.0785 / 4.22MB / SQL:{query_count}