“Сталін є…Сталін був... Сталін буде?”

Львівський драматичний театр імені Лесі Українки поставив заборонену сатиричну міні-оперу “Антиформалістичний райок” Дмитра Шостаковича

На днях культурна столиця України відчула ще один ковток свіжого драматичного дійства у форматі сатиричної міні-опери “Антиформалістичний райок” Дмитра Шостаковича від Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки. 
Львів’яни та гості міста мали змогу відвідати 24-хвилинну виставу та послухати передпрем’єрну інтродукцію, яка мала на меті допомогти глядачам краще зрозуміти оперу та її видозмінену форму.
 “Сьогодні ми спостерігаємо прихід до Львова іншого театру, оскільки тут народжується щось нове: синтетичний жанр драматичного театру – опера. До нас приходить і жанр сучасної сценографії. Це дуже цікаво для глядача, зокрема львівського”, – зауважила Ірина Магдиш, в.о. начальника управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міськ­ради.
“Антиформалістичний райок” оригінальний у своїй назві. Райок (іншими словами – гальорка) нагадує гідру, якій відрубують голову, а вона відростає. Сатирична опера торкається важливих проблем минулого і теперішнього –  існування цієї нав’язливої гідри та її уособлення. З одного боку в нас з’явився імунітет до подіб­ного паразитизму українського суспільства. А з іншого –  гідра відновлюється, а отже, і райок також. “Чи буде райок? І скільки часу він ще буде? І що зробити, щоб його не було?” – ось головні питання, відповіді на які шукають глядачі та режисер у постановці “Сталін є… Сталін був... Сталін буде?”
“Райок – показова річ у нашому суспільстві та історичному контексті. Він існував та існує, – розповідає режисер-постановник та директор Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки Олексій Коломійцев, – Він задає страшний тон. Не говорити про цю проблему – це надягнути окуляри і перетворитися на контору”. 
Сатирична опера висміює сталінську боротьбу з “формалізмом” у музиці. За основу опери взятий історичний факт: збори членів комуністичної партії та музичних діячів у 40-их роках минулого століття. Олексій Коломійцев наголошує на цінності історичної пам’яті: “Щойно закінчується пам'ять, як починається новий виток війни”. 
Це вистава-застереження, це мова режиму, і ми повинні її пізнати. Ми не хочемо перекладати оці коди сталінського режиму на нашу історію, адже всі речі закодовані в мові
Саме пробудження українців від сну, вихід з інертного стану спонукав режисера до створення трилогії. Перша її частина –  “Вівісекція” відображає щоденне зло та трагічну ситуацію в Україні. Друга – “Антиформалістичний райок, або Сталін є… Сталін був… Сталін буде?” розповідає про європейського диктатора, вписаного у історію кривавими літерами та антигуманною поведінкою. Остання частина – рок-опера “Ірод” Ігоря Поклада про дітовбивцю, біблійного персонажа Царя Ірода та глобальне зло.
Авангардна постановка “Сталін є… Сталін був… Сталін буде?” виконується мовою оригіналу – російською. Чому її не перекладають на українську, пояснює Ірина Магдиш: “Це вистава-застереження, це мова режиму, і ми повинні її пізнати. Ми не хочемо перекладати оці коди сталінського режиму на нашу історію, адже всі речі закодовані в мові”. А ось Олексій Коломійцев, як постановник опери, вважає, що ми маємо зрозуміти цю виставу в оригіналі, закарбувати в пам’яті та зробити все, аби не допустити повторення цієї трагедії. 
Однією з головних тем сатиричної опери є трагедія генія. Вона – про  складне життя митців, творців епохи  (таких як Павло Тичина, Олександр Дов­женко і, власне, Дмитро Шостакович). Опера порушує питання життя та смерті талановитих людей, ба більше – ставить перед фактом: чи йти далі, але бути затисненим у рамки, а чи творити на власний розсуд і за це померти. “Поки існуватимуть генії – це питання буде відкритим”, – резюмує Ірина Магдиш. 
Постановка забороненої російської опери у Львові є ще одним етапом розвитку драматичного театру ім. Лесі Українки. Дмитро Шостакович “писав у стіл”, побоюючись за власне життя, створював завуальовані образи тодішніх тиранів. Адже у нього, справжнього генія, була антирадянська громадянська позиція, яку він відстоював і яка відрізнялася від позиції натовпу. 
І хоча відтоді минуло багато часу, авангардна опера “Антиформалістичний райок” досі актуальна, змушує українського глядача замислитися над історією, пробудити національну свідомість і закликає до рішучих дій. Все ж таки кожна нація переживала свого “Сталіна”, і ми, українці, не самі в цій біді. Олексій Коломійцев упевнений, що з цим можна боротися. І якщо б кожен так завзято боровся, то ми б ідентифікували наш “райок” і знищили його.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
4.5706 / 4.11MB / SQL:{query_count}