Дитина Урану

Пітер Грінвей, режисер,  про Рембрандта, війну та смерть кінематографа

Пітер Грінвей, режисер,  про Рембрандта, війну та смерть кінематографа

peter-greenaway.jpg

Пітер Грінвей народився 5 квітня 1942 року в Ньюпорті. У 22 роки влаштував персональну виставку в "Lord's Gallery", а в 1965 році дебютував як кінодокументаліст. Почав з короткометражок. У 1980-му Грінвей знімає тригодинне "Падіння", яке складається з 97 міні-новел, що символізують картки каталогу, складеного для систематизації випадків "невідомого насильницького акту". У 1999 році виходить документальний фільм "Смерть композитора". Грінвей з'ясував, що в 1945 - 1980 роки десять композиторів (починаючи від Антона Веберна й закінчуючи Джоном Ленноном) загинули за десяти схожих обставин. Повнометражним дебютом став фільм "Контракт рисувальника". Основні роботи в кіно: "ZOO", "Живіт архітектора", "Кухар, злодій, його дружина і її коханець", "Книги Просперо", "Не Моцарт", "Дитя Макона", "Вісім з половиною жінок", "Інтимний щоденник", трилогія "Валізи Тулса Люпера", "Нічна варта".

Сьогодні у Львові розпочинається фестиваль "Но­ве британське кіно". До нашого міста "добралося" п'ять стрічок на будь-який смак. Тут і меланхолійно-ностальгійні "Спогади невдахи" (хоча більш правильний переклад - "Спогади дурня"), що відкривають нові грані акторської особистості "Бонда" Денієла Крейга. Також варто подивитися "чорну" комедію "Більше Бена", такий собі сумний посібник "як кинути Лондон". Тут і драма Майкла Вінтерботтома ("Трістрам Шенді", "9 пі­сень", "Шлях на Гуантанамо") "Генуя" із блискучим "містером Дарсі" Коліном Фертом. Нова стрічка лауреата "Золотої пальмової гілки" Кена Лоуча "Вільний світ" також братиме участь у фестивалі.

І, звичайно, варта уваги остання стрічка культового британського режисера Пітера Грінвея "Таємниці нічної варти". І хоча Грінвея, який регулярно оголошує про смерть кінематографа, справедливо називають культовим режисером, сам він ніколи не забуває про те, що за основною освітою він - художник. Тож різноманітні перформенси із шедеврами світового мистецтва давно вже стали для нього такими ж звичними, як і робота на знімальному майданчику. Два роки тому він влаштував відеоінсталяцію з картиною Рембрандта "Нічна варта" і так захопився, що зняв однойменний фільм, у якому він не тільки повернувся в лоно більш-менш традиційного (наскільки це взагалі можливо у випадку із Грінвеєм) кінематографа (продовжуючи заявляти про його смерть), але й віддав належне цьому шедевру і його автору. Про це він із задоволенням розповідав журналістам у Венеції, де відбулася світова прем'єра картини.

- Чому саме Рембрандт?

- У нього було дуже бурхливе життя. А крім того, "Нічна варта" - загадкова картина, й мені було цікаво спробувати цю таємницю розгадати. Я живу в Амстердамі навпроти музею, де зберігається ця картина, й увесь час думаю про неї. Тим більше, що Рембрандтом я зацікавився ще з юності. Думаю, він - найуспішніший європейський художник за 600 останніх років. Він чесний, реалістичний й іронічний. Звичайно, цікавий.

- Ваша картина використовує не лише досягнення кінематографа, але й інших мистецтв. Вважаєте, що мистецтво має бути синтетичним?

- А воно таким завжди й було. Просто в моїх руках - нові технології. Я знімаю кіно не так, як вимагають закони класичного кінематографа, а просто створюю твір мистецтва.

- Здається, що "Нічна варта" саме  й втілює ідею синтетичного мистецтва. Це так?

- Образотворче мистецтво розвивалося протягом сторіч. Звичайно, воно впливає на кінематограф. Інакше й бути не може. І ці зв'язки мене цікавлять. Рембрандт та інші художники його доби бавилися зі світлом так, як це роблять деякі режисери. Їх цікавило, як штучне світло впливає на людське життя. Я вважаю, що кіно народилося саме тоді.

- А вмерло, за Вашими словами, коли? І що стало причиною його смерті?

- Його вбили нові технології. Знаю точну дату смерті кіно: 31 вересня 1983 року. Тоді винайшли пульт дистанційного керування. Це поклало початок новому етапу цифрової революції. Але це ж викликало до життя нові художні форми. Я саме цим зараз і займаюся. Мене дуже цікавлять нові технології у формуванні зображення. Саме цьому присвятив "Валізи Тулса Люпера". І на фільмі не зупинився: у нас є сайт, є відеогра. І все це працює. Таке кіно зараз має попит.

- Ви дозволяєте називати себе англійським режисером. Для Вас не важливо, що Ви з Вельсу?

- Британська імперія проіснувала вже 300 років. І всі наші розбіжності проявляються тільки у футболі.

- А зняти історичний фільм валлійською Ви не плануєте?

- Я вважаю, що фільм про Рембрандта - історичне кіно. Але якщо історія Рембрандта не буде перегукуватися з нашим часом, то вважайте, що я зняв погане кіно. Свого часу хотів зняти кіно про страсті Христові. Добре, що мене випередив Мел Гібсон. Інакше я образив би Ватикан. Проте все ж таки планую зняти картину про непорочне зачаття.

- Чекаєте скандалу?

- Швидше за все, так.

- Чому Ви приділяєте так багато уваги війні?

- Думаю, я - дитина Урану. Мої перші спогади - про війну. Я сформувався на війні й антивоєнних рухах. Вважаю, що атомна бомба змінила світогляд людства, його уявлення про насильство, про свободу вибору. Але я не знімаю фільмів просто про війну. Навіть якщо говорю про неї якісь конкретні речі, це все одно - метафора.

- Війна може бути гарною?

- Не знаю. Але підходжу до цього відповідально. У мене кров просто так не ллється.

- Ваше кіно, як правило, не сюжетне. Але Ви таки пишете сценарії?

- Тому що я не можу переконати продюсерів платити, спираючись тільки на візуальні образи. Якщо принесу їм свої малюнки, вони не дадуть мені грошей.

- Де найкраще дивитися Ваші фільми?

- Удома. По телевізору з великим екраном. Тоді біля вас ніхто не буде смердіти, а крім того, ніхто не перешкодить зробити перерву. Я знімаю довгі фільми, й дивитися їх без перерви важко.

- Які сучасні режисери Вам подобаються?

- Я понад тридцять років не був у кінотеатрі. Хоча мені подобаються деякі фільми Девіда Лінча, Кроненберга, Пазоліні. А ті, хто мені цікавий зараз, - це відеохудожники, а не кінорежисери.

- Ви почуваєте себе аутсайдером? Таким, як Ви зображуєте Рембрандта?

- Я не намагаюся бути елітарним режисером. Звичайно, у нас зі Спілбергом різні глядачі. Але мене дивляться й навіть цитують.

Програма фестивалю британського кіно

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
5.9325 / 4.13MB / SQL:{query_count}