Час дивитись кіно

Сьогодні у кав’ярні “Штука” покажуть легендарного “Останнього імператора” Бернардо Бертолуччі

Зараз, коли двері зла прочинилися і холодний вітер тоталітаризму студить вільне серце, ми повинні навчитися  розрізняти зло, опиратися злу, боротися зі злом. І перемагати. Людина як особистість повинна перемогти зло як систему. В цьому духовна таємниця світу. Потрібно лише це зрозуміти. І не боятися…
“Останній імператор” – один із найвідоміших фільмів за всю історію кіно. Величезна кількість найвищих нагород – не лише данина часу, але й свідчення справедливого “входження у класику”. А ще тому, що у цьому фільмі природа влади і місце в ній людини аналізується на дуже тонкому рівні. Це епос із людським обличчям, монументальний твір, у якому форма (нехай і бездоганна) підпорядковується духу.
Історія останнього китайського імператора – не лише одна зі сторінок трагічної історії Китаю першої половини ХХ століття. Це кардіограма часу, в якому ми живемо. Адже країни, режими, пейзажі – тільки декорації для справжньої людської драми. Драми, у якій зростання і возвеличення змінюється падінням та приниженням.
Якщо відкинути історичний контекст, то фільм стає універсальною моделлю екзистенційної поведінки людини в умовах тотальної несвободи, яка під певним кутом зору обов’язково підійде кожному.
Фільм стає універсальною моделлю екзистенційної поведінки людини в умовах тотальної несвободи, яка під певним кутом зору обов’язково підійде кожному
У творчому доробку видатного режисера Бернардо Бертолуччі фільм “Останній імператор” – чи не найбільша вершина, після якої режисеру залишилося тільки опускатись до простих людських драм. У нього це також виходить добре (після “Імператора” були зняті і “Невловна краса”, і “Під пологом неба”), але в “Останньому імператорі” зухвалість думки та розмах реалізації досягли максимуму. Переглядаючи цей фільм, бачиш далі, ніж можеш собі уявити, підіймаєшся вище, ніж наважуєшся думати.
З естетичної точки зору фільм знятий бездоганно. Камера геніального Віт­торіо Сторраро, музика Рюїті Сакамото, декорації та костюми Фердинандо Скафйотті… І формою, і змістом він нагадує буддистську мандалу – масштабний надзвичайно складний і красивий візерунок з кольорового піску, який ретельно викладають впродовж довгих днів цілим монастирським братством, щоб потім миттєво зруйнувати створену досконалість, яка зникає з титрами, але надовго залишається в серці. 
Тож не пропустіть можливості сьогодні о 18.30 у кав’ярні “Штука” подивитися цей фільм, який свого часу зібрав чи не всі можливі кінонагороди – дев’ять “Оскарів”, три призи Британської кіноакадемії, чотири “Золоті глобуси” і премію “Сезар” .
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.9169 / 4.36MB / SQL:{query_count}