Слово, що єднає народи

Львів відзначив Всесвітній день поезії

Львів відзначив Всесвітній день поезії

Кажуть, поети – особливі люди. Вони вміють сплітати зі слів своєрідне магічне мереживо, що хвилює людину і сягає глибин душі. Вірші стають піснями, цитати з них – життєвими кредо. А що ж таке поезія? Це питання вирішили обговорити у четвер, 21 березня, адже саме тоді у всьому цивілізованому світі відзначали День поезії. 

Свято було засноване на 30-ій сесії Генеральної асамблеї ЮНЕСКО, що відбулася в Парижі в 1999 році. Згідно з рішенням ЮНЕСКО, основною метою святкування є заохочення мовного розмаїття та підтримка мов, які зникають, з допомогою поезії. Крім того, цей день покликаний сприяти розвитку поезії, поверненню до усної традиції поетичних читань, викладанню поезії, відновленню діалогу між поезією та іншими видами мистецтва (театр, танці, музика, живопис), а також заохоченню видавничої справи та створенню у засобах масової інформації позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого для людей. “Поезія, – йдеться в рішенні ЮНЕСКО, – може стати рішенням найгостріших духовних проблем сучасної людини, але для цього необхідно залучити пильнішу увагу громадськості”. А генеральний директор ЮНЕСКО Коїчіро Мацуура, звертаючись у березні 2003 року до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив: “Поезія – це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими, мова, необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, пое­зія є головним засобом самоствердження та дієвим важелем творчості, прогресу та загального розвитку.

Отже, поезія допомогає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та гармонійної взаємодії між різними націями. Заохочення поетичної творчості, її поширення та переклад – це ще один чинник сприяння культурному розмаїттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості”. 

Термін “поезія” вживається у багатьох значеннях. Її зазвичай протиставляють прозі, вона часто поєднується з іншими видами мистецтва, утворюючи проміжні жанри на кшталт поетичного епосу, поетичної драми, поезії в прозі.

На думку фахівців, поезія як форма мистецтва з’явилася раніше, ніж писемність. Найдавнішим поетичним текстом, що зберігся до сьогодні, є “Епос про Гільгамеша”, або поема “Про того, хто все бачив”. Її створили у XXII столітті до нашої ери в Стародавньому Шумері. Найдавніші поетичні тексти часто походили або з народно-пісенної, або з усної епічної традиції. Цікаво, що ранні епоси складалися в поетичній формі з метою їхнього кращого запам’ятовування та усної передачі. Поетичні тексти належать до найдавніших писемних пам’яток, які дійшли до нас у формі фрагментів, викарбуваних на камені. 

З нагоди Всесвітнього дня поезії у нашому місті, що вважається культурною столицею України, відбувалося одразу декілька різнопланових масштабних заходів. Мар’яна Савка, найжіночніша українська поетеса і головний редактор “Видавництва Старого Лева”, разом зі своїми колегами та всіма охочими читала вірші прямісінько на ратуші. “Вірші над Львовом” об’єднали людей різного віку з різних країн (Данії, Італії та Франції). Вони читали улюблені твори відомих поетів та власні рідною мовою. 

А ввечері з нагоди свята у серці Львова відбувалося одразу два заходи – у книгарні “Є” та в культурному просторі “Новий Ноїв Ковчег”. Цікаво, що під час останнього гості літературного клубу “Kabi.net”, не без віршів, звичайно, спробували подискутувати чи знайти власне визначення поезії як явища. Врешті митці, безпосередньо причетні до неї (Галина Крук, Олег Короташ, Ігор Павлюк, Остап Сливинський, Юрій Кучерявий і Андрій Дрозд), таки знайшли відповіді на питання: що є поезія і чи може вона щось змінити? Кілька відповідей тих, для кого поезія – це професія, ми наводимо. 

Пролунала на заході й одна цікава, відмінна від інших думка про поезію.  Йдеться про пояснення чотирирічного Луки, який прийшов на дискусію разом із мамою, Юлією Хомчин. Слухаючи розмови дорослих, хлопчик загасив полум’я свічки, яка стояла на столику, вафельним стаканчиком. Він підняв смаколик зі свічки, а звідти піднялася тоненька цівочка диму. У цю мить Лука сказав: “Дивіться, я зробив поезію!” 

КОМЕНТАРІ

Ігор Павлюк, поет, письменник, доктор наук із соціальних комунікацій:

Остап Сливинський, поет, перекладач та літературознавець:

- Я для себе маю багато визначень поезії. Не знаю, чи до вподоби вони ще комусь, але правильність цих слів, навіть афористичних висловів для себе я вже підтвердив. Ось, наприклад, один із них, який я сам придумав (раніше такого ніде не чув): поезія - це молодша сестра релігії, або музика, написана словами.Розумієте, поезія - це хвиля. Вона, як і суспільство, рухається зі своєю циклічністю: розвивається, йде на спад. Колись поети збирали стадіони. Тоді ще не було естради, котра, як на мене, вкрала чималий відсоток слухачів у поетів. Наприклад, свого часу Байрон для британців був зіркою такої величини, як Майкл Джексон. Тоді популярність поезії була настільки значною, що на ній можна було б навіть заробляти чималі гроші. Зараз вона повертається, але вгадати, коли буде наступний пік, неможливо. 
- Нещодавно поезія обернулася до мене своїм спокусливим боком, і я нарешті зрозумів, для чого бути поетом. Недавно я повернувся з божевільного літературного фестивалю у Гранаді - одному з трьох найбільших міст Нікарагуа. Ця подія за кількістю як авторів, так і слухачів є найбільшою з раніше бачених мною. Організатори фестивалю під час реєстрації пильно попрохали всіх учасників носити увесь час спеціальні браслети яскраво-жовтого кольору із позначкою "Поет". Я подумав, що це задля нашої безпеки і нас так охороняють - все-таки чужа країна, і різне може статися. Але згодом виявилося, що цей чарівний браслет є перепусткою всюди! З ним ми безкоштовно їздили у транспорті, відвідували музеї, ставали учасниками цікавих екскурсій... Ба більше, оскільки він дуже яскравий і дуже помітний навіть здалеку, нас одразу ж ідентифікували власники кав'ярень та барів, запрошуючи на каву та до кави. А все тому, що ми - поети. Після такого гостинного й приязного ставлення народу та країни до поетів я вперше зрозумів, як воно, коли тебе любить стільки людей водночас! А ще задумався: чи не попросити у Нікарагуа політичного притулку? (Сміється)

Олег Короташ, поет-метафізик, член Краківського братства поетів та Національної спілки письменників України: 

 
- Я маю іншу думку, відмінну від думки Ігоря Павлюка про те, що поезія є молодшою сестрою релігії. Як на мене, поезія для багатьох людей і є релігією! А з приводу того, що має на меті поезія... А що є метою ріки? Або ж гори? Мені здається, якби Бог мав якусь ціль, світ був би дещо іншим. Я це веду до того, що обмежувати все якоюсь категорією - це тільки наше прагнення. Людина чогось прагне, ставить собі щось за мету. А поезія - це щось більше, інше. І, якщо хтось іще пам'ятає, це галузь мистецтва! Тільки у нас надто все обговорено, записано... Творчість стала, даруйте, секонд-хендом, її намагаються оцінити у 5, 10, 20 баксів, забуваючи про те, що поезія вічна й безцінна!

 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.2036 / 4.17MB / SQL:{query_count}