Вишукані “Три перстені”

Проголосити наступний рік роком Богдана-Ігоря Антонича в Україні з пропозицією до Президента держави виступила львівська університетська спільнота. Рішення звернутись до Ющенка з офі­ційним листом озвучили на літературному вечорі "Богданові-Ігорю Антоничу - 100-1", який відбувся з нагоди уродин поета у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Однак найвагомішою подією вечора (від якої стартував і відлік святкувань майбут­нього ювілею) стало представлення  перевидання Антоничевої збірки "Три перстені", здійснене видавництвом "Літопис".

Проголосити наступний рік роком Богдана-Ігоря Антонича в Україні з пропозицією до Президента держави виступила львівська університетська спільнота. Рішення звернутись до Ющенка з офі­ційним листом озвучили на літературному вечорі "Богданові-Ігорю Антоничу - 100-1", який відбувся з нагоди уродин поета у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Однак найвагомішою подією вечора (від якої стартував і відлік святкувань майбут­нього ювілею) стало представлення  перевидання Антоничевої збірки "Три перстені", здійснене видавництвом "Літопис".

Естетично бездоганна книга, що її упорядкував магістр філології Данило Ільницький і передмову до якої написав відомий літературознавець Микола Ільницький, за допомогою молодого подружжя художників Романи Романишин та Андрія Лесіва, якнайвдаліше переносить не лише у світ поетичних образів, а й у світ близьких Антоничу краєвидів, ілюструє, як поет працював над своїми віршами (у виданні використані архівні рукописи). Фактично вона підтримує дух, який "Літопис" вигранив у "Зів'ялому листі" Івана Франка - власній книзі, яка на одному із попередніх Форумів видавців у Львові увійшла до когорти найкращих.

Один із найвагоміших українських поетів ХХ століття Антонич такого ностальгійного і ошатного видання гідний, напевно, як ніхто інший. Отримавши від долі надзвичайно коротке життя і водночас надзвичайно великий талант (за неповних 28 років свого буття створив шість збірок, три з яких побачили світ за його життя, дві - по смерті, і остання - тридцять років після того, як поета не стало), цей "весни розспіваної князь", "поет весняного похмілля"  (перелік його власних окреслень можна продовжувати), став для наступних поколінь творців учителем, кумиром, символом. Попри те, що вже після смерті перебув часи заборони та забуття (могила поета на Янівському цвинтарі збереглася тільки тому, що до цього свою енергійність та великі зусилля доклало подружжя Ірини та Ігоря Калинців), і сьогодні - він той, якого читають, кожен відкриваючи у ньому щось власне.

Свого Богдана-Ігоря Антонича відкривали присутнім ректор Українського католицького університету отець Борис Гудзяк (його вокально-поетичний виступ усіх дуже зворушив),  поет Віктор Неборак, актори Богдан Козак та Олег Стефан (останнього, до речі, гаряче викликали на біс) та інші. Але важливо інше - перевидані "Три перстені" справжньою і головне бажаною коштовністю ляжуть на столи тих, хто Антонича ще не знає.

P.S. Продовження Антоничевої теми очікуйте у вівторковому числі "Пошти".

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.2235 / 4.37MB / SQL:{query_count}