Притягальний “Трикутник” Олега Денисенка

У галереї “Primus” – мрійники і блазні

У галереї “Primus” – мрійники і блазні

Особисто мені творчість Олега Денисенка, виставка графіки, малярства та скульптури якого “Трикутник” днями відкрилася у галереї “Primus”, імпонує щиро і віддавна.

Його диваків, що немов зійшли зі сторінок старих манускриптів, не набридає розглядати, можливо, через те, що за усіма цими дивовижними і часто-густо кумедно-іронічними постатями відчитуєщ дуже сучасні спроби художника знайти відповіді на одвічні запитання взаємин людини з навколишнім світом. Спроби не тільки актуальні, а ще й дуже глибокі, серйозні. А тому уже не хтось безіменний намагається втриматися у сідлі і не випустити з рук (а може, із серця) повітряну кульку (а може, щось інше – скажімо, маленьку чи велику батьківщину), або – завмерши на підвищенні – очікує вітру. А ти сам балансуєш над буденністю, аби не втратити мрію, надію, тих кого любиш і не хочеш втрачати чи щось інше. Або, усамітнившись, ждеш свого доленосного пориву вітру, який дозволить твій політ зробити не лише можливим, а й стрімким і – хочеш сподіватися – яскравим.

“Досвід мистецтва свідчить про те, – говорив на відкритті виставки доктор мистецтвознавства Орест Голубець, – що найкращими художниками стають ті, хто вчасно не вийшов з дитинства. А потім і не хоче виходити, саме у відчуттях чи образах дитинства знаходячи наснагу для творчої праці. У цих виставкових залах можна почути відгомін тих героїв, які нас так захоплювали, коли ми були малими, і водночас побачити, як ці герої трансформуються у сучасну дійсність”.

“Усі ці верескливі скіфи, перевертні, мутанти, алхіміки, факіри, герма­фродити, клоуни, блазні, просто мрійники та диваки кишать тут густим роєм, – пише в каталозі до виставки мистецтвознавець Орест Сидор-Гібелинда, – і припиняти своє дзижчання не бажають, хай би самі впали його жертвою. Словом, напускали тумани на інших, та і самі придурманилися? Так, але не тільки і не зовсім; “усе, що завгодно, але нічого подібного”, як сказав би герой Рабле… Парад велемовних імітацій, що їх продукує у своїй творчості вкраїнський художник, теж є зразком серйозного культурного шару, вартість якого з кожним століттям усе зростає. І зростатиме далі”. Володар кількох десятків престижних міжнародних відзнак, які його твори отримали на виставках естампу в Польщі, Словаччині, США,  Кореї, Росії, Румунії, Італії, Іспанії та в інших державах, Олег Денисенко сьогодні презентує землякам вибране із того, що створив у сферах графіки, живопису та  малої пластики упродовж останніх кількох років, хоча сам трактує назагал власну творчість як тривимірну графіку. Що дійсно цілковито відмінного від того, що художник уже експонував раніше, то це композиції, які виникли внаслідок його авторських спроб поєднати графіку та левкас. Властиво, ця техніка трансферу графіки на левкас, як зізнався Олег Денисенко “Пошті”, привабила художника (характерного як високою майстерністю, так і цільністю особистості) можливостями оперувати нюансами кольору, водночас не втрачаючи такої важливої для його творчості атмосфери старовини. І так виникла несподівана “фішка”. Бо Олег Денисенко – не перший вітчизняний художник, який пробує перенести графіку на інший ґрунт, але, схоже, перший, хто робить це, використовуючи левкас.

Що важливо – виставка експонуватиметься тільки до 27 березня. Саме тоді Олегові Денисенку виповниться 50 років.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
14.8334 / 4.09MB / SQL:{query_count}