Кремлівське “заморожування”

Ні Україна, ні світ не визнає псевдовиборів у “ДНР/ЛНР”

фото: Reuters
На окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей у неділю, 11 листопада, відбулися незаконні вибори так званих “народних рад” та “голів” невизнаних республік. Описувати  перебіг цього псевдовиборчого процесу нема сенсу. В Кремлі захотіли, щоб після ліквідації Олександра Захарченка головою “ДНР” став Денис Пушилін (якого донедавна окупанти призначили в.о. голови “ДНР”). Такий трюк зараз і зробили. Так само і в “ЛНР”: організували “перемогу” Леоніда Пасічника, який ще рік тому замінив непотрібного Москві Ігоря Плотницького. Такий собі “кругообіг” кремлівських маріонеток. Ні з явкою виборців, ні з імовірністю якихось непрогнозованих результатів на псевдовиборах у псевдореспубліках проблем навіть не могло бути. Що треба було – “домалювали”, скільки треба було – нарахували.

Справа проти організаторів

Жодних правових наслідків ці “вибори” не можуть мати. Хіба що Служба безпеки України ще перед їх проведенням відкрила кримінальне провадження за ст. 110 Кримінального кодексу (зазіхання на територіальну цілісність України). Організаторам псевдовиборів загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 10 до 15 років або довічне ув’язнення з конфіскацією майна чи без цього.
“Про цивільне населення не мовиться, всі чудово розуміють, що це не варто робити, бо причини, за якими люди могли опинитися на так званих виборчих дільницях, можуть бути абсолютно різні: у когось це справді вподобання, когось примусили, хтось побоявся втратити єдиний засіб для існування у вигляді якоїсь там бюджетної подачки”, – заявив заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука в ефірі Громадського.
Але щоб насправді притягти до відповідальності організаторів псевдовиборів, їх ще треба спершу затримати. А “дістати” їх зараз із “ДНР/ЛНР” чи з РФ українські правоохоронці не можуть…

Для чого ці “вибори” Кремлю?

В ЄС і США псевдовибори в “ДНР/ЛНР” критикували і до, і після їх проведення. Позиція Заходу однозначна: вони незаконні, тож результатів цих “виборів” ніхто не визнає.
“Ми їх дуже ясно засудили в заяві з кількох причин: порушення міжнародного права, зобов’язань, прийнятих мінськими угодами, і це також порушує суверенітет і законодавство України”, – зазначила речниця глави європейської дипломатії Майя Косьянчич, інформує “Дзеркало тижня”.
“Незаконні процеси були спробою Москви наділити законним статусом своїх донбаських ставлеників “ДНР/ЛНР”. Цим організаціям нема місця в рамках мінських угод або в конституційному уряді України і вони повинні бути скасовані разом із незаконними збройними формуваннями”, – заявила офіційний представник Держдепартаменту США Гізер Ноєрт, наголосивши на тому, що і США, і ЄС далі накладатимуть санкції на Росію, допоки вона повністю не виконає мінські угоди і не поверне контроль над Кримом Україні.
Те, що ці вибори незаконні і що їх ніхто не визнає в цивілізованому світі, у Кремлі, звичайно, розуміли. Але для чого тоді їх було проводити? Щоб наразитись на нові санкції?
Господар Кремля Володимир Путін вже не перший рік намагається хоч якось легітимізувати своїх маріонеток з “ДНР/ЛНР”, щоби посадити їх як начебто офіційних представників Донбасу за стіл перемовин із українською владою. Крім того, нових кремлівських ставлеників потрібно хоч якось легітимізувати для людей, котрі залишились на окупованих територіях, щоби показати, що в них є якась начебто законна влада.
“Вибори” 11 листопада 2018 року потрібні РФ для легітимації позірної влади своїх агентів на окупованій території. Це те ж саме, що й “вибори” 3 листопада 2014 року. Попередні “керівники” Захарченко і Болотов, судячи з усього, не виправдали довіри Кремля, прокралися і були ліквідовані. Лише у так званій “ДНР”, за даними СБУ, було вкрадено 24 мільярди російських рублів... Тобто ці “вибори”, з одного боку, мають внутрішнє значення для стабілізації окупаційного режиму”, – зазначив у коментарі Еспресо.TV політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.
Понад те, експерт зауважив, що можна говорити і про курс РФ на вихід із мінських домовленостей, і про “заморожування” ситуації на Донбасі.
“Але “заморожування” не за придністров­ським чи абхазько-південно­осетин­ським сценарієм, а за тією моделлю, що практикується РФ зараз в Україні. Тобто “заморожування” без припинення вогню для створення постійного тиску на Україну з метою внутрішньої дестабілізації й подальшого контролю за допомоги так званої федералізації… У суто пропагандистському плані “вибори” 11 листопада будуть протиставлятися росіянами майбутнім президентським і парламентським виборам в Україні”, – заявив Володимир Горбач.

Путін чекає на українські вибори

Мінські угоди – тема непроста. В Україні їх багато хто критикує, і насправді їхня політична частина містить багато небезпек для нашої держави в контексті прихованої федералізації. Чому тоді Україна не виходить із мінського процесу? Ситуація насправді непроста, бо західні антиросійські санкції прив’язані до мінських угод. Односторонній вихід України з домовленостей означав би для нашої держави втрату підтримки Заходу. Загалом виникало таке враження, що наша влада дала добро на ці домовленості з надією, що до виконання політичної частини угод так і не дійде. І не можна забувати, що коли тільки підписувалися перші мінські угоди, українська армія ще фактично не була обороноздатною, потрібен був хоч який час, щоби посилити її.
Зараз маємо таку ситуацію, що на п’ятому році неоголошеної війни “замороженим” є мінський процес, навіть незважаючи на те, що тристороння контактна група періодично проводить свої засідання. Угоди так і не почали діяти, бо російсько-терористичні сили на Донбасі не виконували навіть їхнього першого пункту – про припинення вогню.
Чи справді можна зараз оцінювати “вибори” в ОРДЛО як крок РФ до виходу із мінського процесу? Тут важливо розуміти, що в рамках мінських домовленостей чи поза ними Росії навіть вигідно на своїх умовах повернути Україні окуповані території Донбасу, щоби про жодну євроатлантичну інтеграцію нашої держави не можна було говорити. При цьому Кремль цікавлять щонайбільші поступки з боку України, тому окупований Донбас залишається елементом тиску російської влади на українську.
Різні ЗМІ вже не раз писали про те, що планом Кремля може бути повернення Україні Донбасу в обмін не тільки на зняття санкцій Заходу, а й на те, що всі “забудуть” про анексію Криму. До речі, треба нагадати, що мінський процес не стосується питання Криму.
В будь-якому випадку зараз виглядає так, що якщо й відбуватимуться якісь важливі політично-дипломатичні рухи в контексті перемовин щодо Донбасу, то вже після президентських і парламентських виборів в Україні, які пройдуть відповідно навесні та восени наступного року.
“Путін іде за логікою політичного процесу України. Я не вірю, що на президентські вибори можуть яскраво вираженого російського кандидата якимось чином “впихнути” у крісло президента України, але на парламентські вибори з тим, щоб доводити під гаслом парламентсько-президентської республіки, обмежувати права президента, сформувати проросійську більшість у парламенті, це цілком можливо. Путін розуміє, що для нього, напевне, це зараз найбільш оптимальний шлях. Донбас залишається важливим у тому плані, що це якраз той якір, який тягне Україну назад. Це болюча точка, на яку постійно можна тиснути. З другого боку, якщо після проведення цих “виборів” на Донбасі Захід не відреагує рішучими санкціями, то завтра Москва вже казатиме: це “обрані народом лідери”, це “народна влада”, з якою треба розмовляти”, – сказав народний депутат України, координатор групи “Інформаційний спротив” Дмитро Тимчук в ефірі Радіо Свобода.
Володимир Путін раніше сам заявляв про те, що хоче домовлятися вже з новою українською владою. А щодо цього зазначимо, що відверто проросійських політиків в Україні, на жаль, достатньо, як і тих, що просто можуть і вміють дружити з господарем Кремля. Російського впливу на українські вибори не уникнути, але тільки від мудрості та пам’яті наших виборців залежатиме, чи ставка Путіна пройде.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9489 / 4.43MB / SQL:{query_count}