“Залізний” аргумент

Зі "справи Зварича" всі знають про самого екс-суддю, екс-губернатора Львівщини та приятеля-адвоката заарештованого. Але є четвертий фігурант - той, хто давав хабара

Зі "справи Зварича" всі знають про самого екс-суддю, екс-губернатора Львівщини та приятеля-адвоката заарештованого. Але є четвертий фігурант - той, хто давав хабара

derevo.jpg

Як відомо, підставою для збирання доказів у кримінальній справі за хабарництво в особливо великих розмірах проти  вже екс-голови Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича стала заява власника ПП "Оліяр" зі с. Ставчани Івана Залізного.

Третій - не зайвий

 Заява стосувалася виділення для його ПП земельної ділянки площею 365,8 га у районі кільцевої дороги за 3 км від Львівського летовища. За словами того ж Зварича, пан Залізний написав про те, що 28 квітня 2007 року Пустомитівський районний суд виніс ухвалу щодо виділення землі одному приватному підприємству.

"Власником цього ПП, я припускаю, є пан Залізний", - медитував, а може, недвозначно натякав "засівальник" навесні минулого року. А вже восени, у жовтні, почав "збирати врожай". Саме тоді у службовому кабінеті тодішнього голови Львівської обласної державної адміністрації Петра Олійника Іван Залізний буцімто зустрівся із суддею Зваричем. Зокрема, про це можна дізнатися з  подання Генеральної прокуратури про згоду на за­тримання й арешт судді.

Петро Олійник стверджував, що не був свідком цієї "історичної" зустрічі, залишив "кумплів" на якийсь час, бо вирішував важливі державні справи. І саме за його відсутності суддя та підприємець, мовляв, "домовилися". Залізний запропонував, а Зварич, звісно, не відмовився взяти хабара у розмірі 100 тисяч доларів за позитивне вирішення питання про цю земельну ділянку. Коли спалахнув скандал, Зварич почав заявляти, що з квітня 2007 року по листопад 2008-го чиновники різного рівня "проханнями та погрозами намагалися вплинути на мене, як на голову суду, щоб рішення про виділення цієї землі ПП  залишалося в силі".

"Засівальник" навіть висловив припущення, що "очевидно, ці землі належать не стільки ПП чи людям, як комусь з Києва, хто причетний до тої установи, представники якої мене відвідали 3 грудня".

Сьогодні Зварич сидить у слідчому ізоляторі Генеральної прокуратури, Петро Олійник подав у відставку з посади представника Президента у Верховній Раді і серйозно взявся за своє здоров'я.

Життя триває

Якби не громадянська позиція кількох небайдужих людей, що народилися у селах Годовиця і Басівка Пустомитівського району, найпопулярніший в Україні суддя Ігор Зварич і надалі "іменем України" виносив би за "доляри" постанови. Екс-заступник голови Секретаріату Президента - представник Президента у ВРУ Петро Олійник  радив би Вікторові Андрійовичу "як прожити решту життя", а новоспечені латифундисти на кшталт "залізних" та їхніх  фінансово-політичних режисерів з Києва вже робили б ґешефт на 365,8 гектара землі...

За три роки боротьби сільського страйкового комітету, який очолює Володимир Думич, та ініціативної групи під керівництвом Петра Далівського жителі Годовиці і Басівки бачили всяке.

- Селянською  землею через підставних осіб заволоділи кілька олігархів, - ділиться Володимир Думич, - а ухвала сільської ради приймалася без згоди громади Годовиці і Басівки. У селі подейкують, що депутатам сільської ради за голосування за "правильну" ухвалу "подарували" по 12 тисяч умовних одиниць. Ми ж розробили програму розподілу землі, у якій передбачається  розумна формула, згідно з якою виграють і інвестор, і колишні працівники господарства, і всі жителі наших сіл. Цю програму підтримала переважна частина селян. Зазначу, що і сесія Пустомитівської районної ради більшістю голосів підтримала нашу програму. Та ні більшість депутатів сільської ради, ні районна адміністрація до нас не прислухались.

Сільська рада ухвалила незаконне рішення (сільський голова Олег Хахула), Пустомитівська райадміністрація (Орест Городний)  незаконно видала державні акти права власності на землю. Справи втонули в судах. Суди ж захищають інтереси олігархів і влади. Що залишається робити селянам? Як боротися далі?

Зневірившись у всьому, люди вже сьогодні готові вийти в поле і самі розподілити землю.

Петро Далівський, який з перших днів годовицько-басівської земельної епопеї став на захист громади, вбачає у цій боротьбі земельних латифундистів політичний підтекст. На його думку, Іван Залізний не "за дякую" здобув преференції на право заволодіти майже чотирма сотнями гектарів землі під Львовом. Земельна афера в кабінеті Петра Олійника, на думку пана Далівського, виявляється, не була випадковою. З легкої руки екс-губернатора Залізний потрапив у списки кандидатів у депутати Верховної Ради, під час помаранчевих подій фінансово допомагав Петрові Олійнику, який очолював передвиборний штаб Віктора Ющенка на Львівщині.  

- Я вважаю, що Петро Олійник, прийшовши до влади на хвилі помаранчевих подій, перетворив Львівщину в маленьку галицьку "Колумбію", поставивши головою Державної податкової служби Львівської області свого племінника Віталія Хилюка, головою обласної ради Мирослава Сеника, а начальником управління земельних ресурсів - свого червоно­градського побратима Миколу Пшевлоцького, - провадить Петро Далівський. - Ймовірно, що саме Олійник був одним із лобістів призначення Зварича на посаду голови суду, оскільки призначення на всі високі посади в області не відбувалися без "благословення" Петра Михайловича.

Феномен головного "засівальника" країни - це прямі наслідки політичної і економічної діяльності екс-губернатора і його команди на теренах нашої області. Вони били себе в груди і клялися чесно служити українському народові, а самі розграбовували і ділили між собою фінансові, земельні ресурси та нерухомість Львова і області.

А наразі ситуація з підльвівською землею виглядає невизначеною. Справа заблукала у судових лабіринтах столиці. Іван Залізний подав касацію на рішення, ухвалене Зваричем не на його користь. Але 65 гектарів землі, за які, власне, давався хабар, залишилися у власності ПП "Оліяр". А Львівський апеляційний адміністративний суд, де так вдало "засівав" учорашній утікач, а нині завсідник слідчого ізолятора Генпрокуратури на Дегтярівській, двічі зігнорував бажання райадміністрації та  Львівської прокуратури переглянути справу.

Іван Залізний досі "жене оливу"...

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6787 / 4.04MB / SQL:{query_count}