Українці врятують Польщу

Після певної перерви, пов’язаної із кризою навколо Сирії, західні засоби масової інформації знову почали активно писати про Україну

З огляду на очевидне замороження воєнного конфлікту на Донбасі, на перший план вийшли інші проблеми нашої країни. 
“Через два роки після революції на Майдані Україна переживає політичну кризу і потерпає від корупції”, – йдеться в статті французького видання Le Figaro. Після розколу урядової прозахідної коаліції в Україні з’явилася примара 2005 року, коли перший незалежний прозахідний уряд в історії України зазнав поразки, пише автор статті П’єр Авріль. Збентежені західні спонсори залишили уряд Києва, а Петро Порошенко намагається за всяку ціну уникнути повторення тодішнього сценарію. Прем’єр-міністр, зі свого боку, заявив: “Ми не дозволимо, щоб країна знову занурилася в нестабільність, позбулася іноземної допомоги і реформ”.  (Le Figaro).
Уважно стежать y Європі й за процесом декомунізації України. Зокрема, “Німецька хвиля” пише про Кіровоград, навколо перейменування якого тривають чи не найзапекліші в країні дебати. За останнє століття місто перейменовують вже вчетверте. Ще 1924 року Єлисаветград назвали Зінов’євськом – на честь народженого тут соратника Леніна Григорія Зінов’єва (Герш Апфельбаум). Але після розстрілу Зінов’єва як ворога народу, місто переіменовують спочатку на Кірово, а ще через п’ять років на Кіровоград – на честь ще одного діяча радянської комуністичної партії Сергія Кірова, в убивстві якого, до речі, і звинувачули Зінов’єва. Суперечки щодо нової назви міста розпочалися ще до здобуття Україною незалежності, згадує місцевий краєзнавець Максим Сінченко. Саме тоді, у 1990 році, від місцевого історика Юрія Матівоса вперше пролунала пропозиція переіменувати Кіровоград в Інгульськ – на честь річки, що біжить містом. Наразі Інгульськ – єдиний варіант, на якому наполягає Комітет Верховної Ради з питань місцевого самоврядування та Інститут національної пам’яті. Однак цей варіант у Кіровограді зустрічає суттєвий спротив місцевого населення. Упродовж зими у місті пройшло вже кілька мітингів проти перейменування на Інгульськ. Більшість учасників цих зібрань підтримують повернення Кіровограду історичної назви – Єлисаветград.  (“Німецька хвиля”).
Доки українці сперечаються про назви своїх міст, їх, як виявилося, радо чекають у Європі. Принаймні в Польщі. Для того, аби зберегти зростання польської економіки та покращити демографічну ситуацію, до 2050 року Польща повинна прийняти п’ять мільйонів мігрантів. “На відміну від інших країн, поляки мають для цього унікальний шанс – своїх східних сусідів українців. Серед усіх іноземців українці найкраще адаптуються в Польщі”, – це головний висновок доповіді “Іммігранти з України як порятунок для польської демографії”, головні тези якої представили під час дебатів у Варшаві, організованих Об’єднанням промисловців та підприємців, повідомляє Польське радіо. За прогнозами головного статистичного управління Польщі, до 2050 року населення країни скоротиться з нинішніх 38 млн до 34 млн осіб. “У 2022 році Польща почне швидко старіти. Цей процес ми вже не зупинимо. Тому Польщі потрібна дієва і продумана імміграційна стратегія”, – заявив віце-міністр родини, праці та соціальної політики Бартош Марчук. За його словами, на польському ринку праці українці становлять абсолютну більшість серед усіх іноземців. “Більшість українців працює на підставі заяв про намір доручення виконання праці іноземцеві. В 2015 році українцям було видано 763 тис. таких документів. І ще важлива інформація: на кінець 2015 року було зареєстровано 100 тис. заяв українців щодо пенсійного страхування. Ці дані підтверджують, що українці приїжджають працювати до Польщі легально і чесно”, – відзначив Марчук. Українські трудові мігранти працюють у Польщі здебільшого у рільництві, м’ясопереробній сфері, збирають фрукти і овочі, займаються цілодобовою опікою над людьми похилого віку. За даними польського уряду, нині в країні легально працює 650 тис. українців, нелегально – близько 270 тис. (Польське радіо).
Тим часом президент Росії, так виглядає, хоче загарбати і Україну, і Польщу. У своїй статті в німецькій газеті Die Welt перший президент Литви Вітаутас Ландсбергіс назвав путінську Росію найбільшою загрозою для західної цивілізації. Політик згадує видану років 10 тому книгу колишнього заступника голови державної думи РФ Михайла Юр’єва “Третя імперія: Росія, якою вона має бути”. На жаль, книга залишилася непоміченою на Заході, зауважує Ландсбергіс, а в ній ідеться про те, що до 2053 року вся Європа і навіть Ізраїль стануть частиною російської імперії. “Зрозуміти Росію неможливо ще й тому, що вона постійно зростає, вона не є чітко визначеною територією”, – пише автор книжки “Третя імперія”, нагадуючи, що Сталін біля труни Леніна дав клятву розширювати СРСР. “Багато хто помилково сприймає напад Москви на Україну суперечкою між Росією і Заходом з приводу сфер впливу. Але насправді все інакше: Росія просто не може змиритися зі скороченням “власної” території – хай де б це сталося, територію має бути відвойовано назад. Крим став геополітичним виразом цих очікувань”, – зазначає перший президент Литви. “Із царських часів і аж до сьогодні розширення територій пов’язане з існуванням Росії як держави і як нації, – підкреслює автор. – Припинення розширення означатиме стагнацію і капітуляцію, а на це в Росії погодяться тільки в одному випадку – якщо зміняться ціннісні орієнтири”. Але нинішній уряд Росії, констатує Ландсбергіс, не збирається проводити ревізію своєї політики і своїх цінностей: критиків Кремля просто розстрілюють на вулицях. “І тому путінська Росія становить сьогодні найбільшу загрозу західній цивілізації”, – робить висновок литовський політик.(Die Welt).
Однак імперські амбіції Путіна можуть наштовхнутися на серйозний опір. Розгортання та модернізація російського флоту в стратегічно важливому басейні Чорного моря, вочевидь, не має аналогів у цілому світі, – вважають опитані Радіо Свобода експерти. Водночас ця політика, разом із насильницькою зміною міжнародних кордонів, наблизила Росію до межі відкритого конфлікту з одним із членів НАТО – Туреччиною. Західні аналітики в сфері безпеки сприймають проблему дуже серйозно, каже старший науковий співробітник Американської ради із зовнішньої політики Стівен Бланк. “Загроза Кавказу, Близькому Сходу та Європі внаслідок російської агресії у Грузії (2008 рік) та в Україні, перекреслення європейського статусу-кво і подальша мілітаризація всього регіону – все це вкрай тривожить західних планувальників у сфері безпеки”, – переконаний експерт. (Радіо Свобода).
Незважаючи на побоювання Заходу Росія продовжує “збирати території”. Майже непоміченою залишилася підписана днями угода РФ з Вірменією про створення об’єднаної регіональної системи протиповітряної оборони, що значно посилило угруповання російських військ у регіоні. “Путін створив поблизу кордонів НАТО нового сателіта і тепер загрожує вкрай важливому союзнику США – Туреччині. Протяжність вірменсько-турецького кордону становить 265 кілометрів. За останні півроку – в період активізації російської воєнної операції в Сирії та посилення тиску Кремля на Туреччину – потік російських озброєнь та особового складу у Вірменію збільшився”, – пише Forbes. Видання наголошує, що Вірменія межує з трьома вкрай важливими союзниками США: Грузією, Азербайджаном і Туреччиною.  (Forbes).Але глобальним амбіціям Путіна може завадити банальна бідність. Видання Focus online пише: “Путін каже, що в Росії все чудово, але цифри свідчать про протилежне. Якщо в 2013 і в 2014 роках сальдо державного бюджету було на рівні мінус 1,3 або мінус 1,2 відсотка, то в 2015 році дефіцит бюджету досяг 6,7 відсотка. Та ж сама тенденція спостерігається і з державними боргами, які збільшилися з 14% у 2013 році до 20,4% у 2015 році. Так само значно знизився і ВВП  Росії. Якщо 2013 року він був на рівні 14 500 доларів на душу населення, то в 2014-ому – 12 700, а в 2015 році – 8450 доларів. У той час, як у Європі інфляція залишається практично на нульовому рівні, в Росії в 2015 році інфляція була на рівні 16%”. (Focus online).
Невтішні для Путіна прогнози публікує і японське видання Nikkei, яке поширило звіт Міжнародного енергетичного агентства, в якому йдеться про те, що 2016 року ринок також буде перенасичений нафтою, а пропозиція перевищуватиме попит на 1,1 мільйона барелів щодня. Відповідно, ціни на нафту в поточному році не зростатимуть. Видання Nikke наводить наступні цифри: в 2012 році доходи країн-членів ОПЕК від продажу нафти досягли свого максимуму: 1,2 трильйона доларів, у 2015-ому вони скоротилися до 500 мільярдів. “Велика ймовірність, що в 2016 році доходи зменшаться до 320 млрд”, – пише Nikkei. (Nikkei, Японія).
The New York Times також стверджує, що російська економіка перебуває в жалюгідному стані. Однак колишній кандидат у президенти США Джон Маккейн застерігає: у Путіна “апетит приходить під час обіду”. “Годі уявити, щоб перемир’я, про яке домовилися Сполучені Штати і Росія в Сирії, давало істотні шанси домогтися чогось більшого, ніж короткого перепочинку від бійні”, – йдеться в редакційній статті The New York Times. “Росіяни не тільки змінили долю Асада, а й домоглися того, що тепер за будь-яких спроб покласти край конфлікту і зупинити потік біженців до Європи, у них на руках найсильніші карти”, – визнає видання. “Але чи вселяє Путін довіру в зв’язку з цими ініціативами? В Україні він уже чітко продемонстрував, що припинення вогню для нього – тактичний елемент, навіть димова завіса, а не мета”, – йдеться в статті The New York Times. Хай із чого б складалися його геополітичні завдання, з 2012 року все переважує одна мета: переконати США та їхніх союзників визнати Росію “великою державою”. У Сирії Росія нібито виконала поставлене завдання – зміцнити позиції Асада. Проте її кінцеві цілі незрозумілі, як і спосіб “спритно вийти з хаотичного конфлікту”, міркує автор статті The New York Times.  (The New York Times).
“Снігу в Північній кулі більше не буде”, – розповів ВВС співробітник Массачусетського технологічного інституту (США) Пол О’Горман, який за допомогою комп’ютерних моделей вивчав, як до кінця століття може змінитися ситуація із звичайними та екстремальними снігопадами в Північній півкулі за умови, що викиди парникових газів збережуться на нинішньому рівні. Науковець встановив, що в регіонах, розташованих на висоті менше 1000 метрів над рівнем моря, де температура взимку зараз опускається трохи нижче нуля, ймовірність екстремальних снігопадів скоротиться всього на 8%. Однак загальна кількість снігу, що випадає в даних регіонах протягом зимового періоду, може зменшитися в середньому на цілих 65%. Ймовірно, початок та кінець зими у всій Північній півкулі станцуть теплішими, тому опади в цей період будуть випадати у вигляді дощу, а  не снігу. (ВВС).
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6392 / 4.18MB / SQL:{query_count}