Полоній у горнятку з чаєм

Королівський суд Лондона визнав, що екс-підполковник ФСБ Росії був отруєний з відома Путіна

Могила Олександра Литвиненка на Хайгетському цвинтарі Лондона
У листопаді 1998 року в Москві відбулася сенсаційна прес-конференція. Діючий підполковник Федеральної служби безпеки Олександр Литвиненко разом iз кількома колегами розповів пресі, що отримав наказ начальства вбити Бориса Березовського (на той час – заступника секретаря Ради безпеки Росії, в майбутньому – мало не головного ворога Путіна). 
Зрозуміло, що після такого жити підполковнику залишалося недовго, але він був професіоналом і вчасно утік за кордон, отримавши політичний притулок у Британії. Там вийшла у світ його сенсаційна книжка “ФСБ підриває Росію”, в якій він стверджує, що вибухи житлових багатоповерхівок у 1999 році в Буйнакську, Москві й Волгодонську, які приписували чеченцям, насправді були здійснені агентами російської спецслужби. Загибель десятків мирних людей дала привід Володимиру Путіну, який щойно перебрав владу від Єльцина, потопити Чечню в крові.
23 листопада 2006 року занадто балакучий підполковник помер у страшних муках – у нього діагностували променеву хворобу, спричинену впливом радіоактивного матеріалу полонію. Настільки незвичайний спосіб замаху не міг пройти повз увагу Скотланд-Ярду. Розслідування показало, що незадовго до смерті Литвиненко в одному з ресторанів Лондона зустрівся з давнім знайомим по ФСБ Андрієм Луговим (на той момент – депутатом державної думи РФ) і бізнесменом Дмитром Ковтуном (колишнім співробітником ГРУ), які пообіцяли передати якусь важливу інформацію. Гості замовили для екс-підполковника чашку чаю. Як встановила експертиза, саме в неї й додали смертельно небезпечний полоній-210.
“Це не випадкове вбивство. Це не знаряддя вбивства, обране групою аматорів. Ці люди мають за собою серйозні ресурси, – заявила тоді в інтерв’ю агентству Reuters Андреа Селла, доктор хімії в Юниверсіті Коледж Лондон. Про російський слід заговорили відразу, однак розслідування затягнулося. 
І ось – маємо доповідь Королівського суду Лондона, що була опублікована в четвер, 21 січня. Суддя сер Роберт Оуен виключив, що Литвиненко прийняв радіоактивний полоній-210 “випадково або з наміром вчинити самогубство”. Виконавцями вбивства оголошено громадян Російської Федерації Андрія Лугового і Дмитра Ковтуна (що Москва завжди послідовно заперечувала). Але найбільша сенсацій попереду.
Увага! Згідно з доповіддю Королівського суду Лондона, обидва підозрювані не лише діяли за прямим наказом ФСБ. У своєму 300-сторінковому звіті суддя Оуен повідомляє, що на вбивство Литвиненка особисто (хоча й з обмовкою “ймовірно”) дали добро тодішній глава ФСБ Микола Патрушев і… президент Російської Федерації Володимир Путін. 
І хоча оголошений висновок, згідно британських законів, ще не вважається остаточним вердиктом, що має юридичну силу, лондонський суддя заклав справжню дипломатичну бомбу світового масштабу. Якщо Путін віддав наказ на вбивство на території іншої країни, значить проти нього потрібно застосувати особисті санкції, аж до ймовірного оголошення в міжнародний розшук. Але з іншого боку – це те саме, що оголосити про третю світову війну, адже навряд чи глава ядерної держави з його хворобливими амбіціями стерпить подібні дії.
Про розгубленість світових лідерів свідчить, зокрема, реакція Сполучених Штатів. Прес-секретар Білого дому Джош Ернест назвав “переконливими” докази, зібрані британським розслідуванням, однак зазначив, що наразі прямої реакції з боку Вашингтона не буде. “Хоча, звичайно, я не виключаю якихось відповідних кроків у майбутньому”, – цитує “Голос Америки” максимально обтічну заяву прес-секретаря Білого дому. 
“Висновки, озвучені британським суддею у доповіді про вбивство Олександра Литвиненка, сенсаційні. Однак ані правових, ані політичних наслідків вони не матимуть”, – вважає Інґо Маннтойфель, керівник російської редакції “Німецької хвилі”. На його думку, обмеженими будуть і наслідки для британсько-російських відносин: вони й без того дуже охололи з моменту вбивства Литвиненка 10 років тому. “Ще більше їх погіршення навряд чи можливе”, – каже Інґо Маннтойфель.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
11.9522 / 4.09MB / SQL:{query_count}