Гра Путіна, гроші МВФ і пропозиція Заходу

Огляд публікацій іноземних ЗМІ про Давос, допомогу Україні та нову протидію Росії

фото: cb24.tv

Краще й більше

Зазвичай політики під час своїх виступів не розмахують великим шматком металу. Але саме це зробив Президент України на Всесвітньому економічному форумі
Він приніс із собою шматок корпусу автобуса, знищеного під час обстрілу у Волновасі. І емоційний заклик пана Порошенка до Заходу дав свої результати: 21 січня представники МВФ повідомили, що фонд готовий виділити Україні новий пакет фінансової допомоги.
Необхідність погасити борги, що сягають 10 мільярдів доларів, оплата імпортованого газу і неживий банківський сектор – все це дає підстави розуміти, що, аби протриматися в 2015-ому, Україні знадобиться близько 20 мільярдів доларів.
Фінансову допомогу, яку Захід надав нашій державі до цього часу, важко назвати адекватною… Новий проект допомоги порівняно з цим є кроком вперед. Йдеться про “розширене фінансування”, а це значить, що МВФ може дати Україні більше грошей і на довший час. Це допоможе їй провести необхідні реформи і поступово стати конкурентоспроможною. Але хоч сума допомоги може виявитися значно більшою, це ще не означає, що гроші надійдуть найближчим часом, як цього потребує Україна.
Водночас новий план допомоги не зможе вирішити іншої серйозної боргової проблеми України (мовиться про євробонди на суму три мільярди доларів). Згідно з умовами надання цієї позики, Росія може вимагати її дострокового погашення в тому випадку, якщо держборг України перевищить 60% ВВП. 
Всі знають, що Україна вже перейшла поріг 60%, хоча офіційно про це оголосять тільки через кілька місяців. Можливо, невдовзі всім стане зрозуміло, що доля української економіки перебуває саме в руках Росії, а не Заходу.

Європа звертається до самолюбства Путіна

Враховуючи те, скільки крові щодня проливається на сході України, це може здатися передчасним, можливо, навіть ознакою поганого тону – пропонувати одному з найбільш упертих учасників конфлікту довгострокову перспективу інтеграції із Заходом. Але саме це запропонували Росії європейські лідери, які відвідали Давос.
Свій виступ на щорічній конференції інвесторів та політичних керівників канцер Німеччини почала з типових для неї різких звинувачень на адресу Росії… Проте коли модератор запитав її, як далі розвиватиметься конфлікт, Ангела Меркель виступила з геополітичною концепцією, яку вже віддавна просуває російський президент. “Пізніше, в більш далекій перспективі, – сказала вона, – ми можемо розглянути можливість співпраці в економічній зоні від Владивостока до Лісабона”.
Вона вела мову про зону вільної торгівлі, яка, відповідно до ідеї Путіна, колись простягатиметься на 14 тисяч кілометрів від західного краю Європи до найбільш східної точки Росії (і що показово – не включатиме США). Путін довгі роки намагався закласти підвалини такого проекту, що недавно вдалося завдяки створенню Євразійського економічного союзу. Виглядає так, що на третьому тижні свого існування (офіційно Союз почав діяти з першого січня) він знайшов стратегічного партнера на Заході… Але причина, з якої лідери ЄС раптово відчули симпатію до цієї ідеї, полягає не в тому, що вони вважають її привабливою. Просто Заходу, аби переконати Росію змінити ставлення до України, потрібно було повісити перед її носом “морквину”.
Та для початку Путін має посприяти відновленню кордонів України. Досі Захід намагався його до цього підштовхнути за допомоги санкцій. Але коли падіння цін на нафту посилило больовий ефект для російської держави, Москва взялася нарощувати підтримку сепаратистів. Відтак озвучена під час форуму в Давосі ідея виглядає як спроба вийти з цього тупика.
Основний розрахунок тут базується на наївності Путіна. Пропозиція Меркель та її союзників хибує на ідеалізм і навряд чи може бути реалізована – хіба що потішить самолюбство російського президента.

Фінансова підтримка України є перевіркою Росії на міцність

Уродженець Угорщини мільярдер Джордж Сорос впевнений, що здатність Заходу надати фінансову підтримку Україні є ключовою перевіркою міцності Росії. Про це він заявив на закритій вечері під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі.
Сорос каже, що Росія перетворилася на мафіозну державу, керівники якої використовують ресурси країни для власного збагачення і збереження своєї влади. Російський тиск на Україну, запевняє він, є спробою РФ стати “стратегічним суперником Європейського Союзу, який замість влади сили пропонує владу закону”.
Якщо 25 років тому Радянський Союз розпадався, а Європа об’єднувалася, то сьогодні маємо прямо протилежну ситуацію. Криза євро перетворила Європейський Союз із “добровільного об’єднання суверенних країн, що заради загального блага готові поступитися частиною свого суверенітету, на щось зовсім інше – систему взаємин між кредиторами та позичальниками”.
Щоби зупинити таку тенденцію, все більш демократична Україна потребує фінансової підтримки Заходу. Це допоможе зберегти її незалежність і водночас змусить Росію відмовитися від агресії. “На кону стоїть майбутнє не лише України, але й Європейського Союзу. Втрата України стане колосальною втратою для Європи”, – впевнений Сорос.

Агресія Росії, розмови Заходу

У своєму щорічному посланні до Конгресу, з яким Барак Обама виступив 20 січня, кризі в Україні було присвячено всього два короткі абзаци. “Ми дотримуємося принципу, що більші країни не повинні залякувати менших”, – заявив президент США. І  додав, що завдяки санкціям США та Європи “Росія ізольована, а її економіка перебуває в лахмітті”. 
Однак Володимир Путін не погоджується з такою точкою зору американського президента. У той же день, зі слів представника Києва, російські війська відкрили вогонь по позиціях української армії. Погіршує ситуацію й те, що Захід постійно схиляється до скасування санкцій. “Я вважаю, що санкції необхідно відмінити вже зараз… Вони Путіну і так дорого обійшлися… Він не має наміру анексувати схід України. Він хоче, аби Україна не переходила у табір НАТО”, – заявив французький президент Франсуа Олланд. 
Таку точку зору має й Верховний представник Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні. Її представники поширили серед міністрів закордонних справ Євросоюзу матеріали, в яких пропонується розділити питання анексії Криму та “дестабілізації сходу України”. 
Якщо Москва виведе свої війська, йдеться у цьому документі, санкції будуть скасовані і співпраця з Росією відновиться. Хоч міністри закордонних справ наголошують, що поки Євросоюз не планує відміняти санкції, документ Могеріні демонструє глибину нерозуміння дій Росії: щойно Путін відчув на собі падіння цін на нафту, як Олланд і Могеріні оголосили про готовність прийняти його назад – якщо він погодиться задовольнитися тим, що вже відібрав.
Але російський лідер не хоче спілкуватися із Заходом як голова нормальної країни. Він хоче відновити панування Кремля в близькому зарубіжжі та використовувати експорт енергоресурсів як політичну зброю проти Європи. Якщо Захід дозволить, Путін закріпить свій успіх і чекатиме зручної нагоди перейти в наступ.

Стратегія божевільного – провокація проти Заходу

Дії Москви непогано пояснюються ніксонівською “стратегією божевільного” (гра на загострення, яку в 1969 – 1974 рр. усвідомлено застосовував Річард Ніксон, що давало лідерам інших країн привід вважати, начебто американський президент божевільний, що його поведінка ірраціональна та непередбачувана. – “Пошта”). 
За такої гри використовується “подвійний меседж”, коли, до прикладу, на словах висловлюється любов, а паралельно з цим невербальним способом виражається ненависть… Це може призвести до шизо­френії: посадовець віддає незрозумілі й суперечливі вказівки, внаслідок чого його підопічні перестають що-небудь розуміти, втрачають здатність виконувати накази і опиратися їм.
Дещо схоже відбулося і з російською елітою: з Кремля їм наказують бути невіруючими комуністами, потім – проєвропейськими модернізаторами, а тепер – антизахідними релігійними націоналістами… Ангела Меркель якось сказала, що Володимир Путін втратив зв’язок із реальністю. І якщо канцлер не помилилася, то як тоді Заходу вести з ним перемовини, як взаємодіяти з людиною, яка не визнає того, що для всіх інших незаперечний факт?!
А що як це божевілля (або ж чутки про нього) має цілком раціональні підстави? Сідаючи писати колонку про Росію, мій знайомий почав сумніватися, чи не обдурюють його. Що якщо всі ознаки божевілля, які демонструє Путін, є удаванням, холоднокровним розрахунком, покликаним залякати Захід? Можливо, він прагне, аби Захід почав боятися спровокувати російського лідера на цілком нерозумні кроки?
Річард Ніксон намагався імітувати божевілля, аби налякати радянських стратегів. Кремль може користуватися тим же прийомом, ведучи гру з НАТО. Російські літаки заледве не вторгаються у повітряних простір Литви, працівники спецслужб переходять кордон Естонії, військовики проводять навчання, симулюючи удар по Варшаві. НАТО у відповідь посилює риторику і проводить у тому ж регіоні власні навчання. Та чи не на руку це Кремлю?..
Виходить головоломка. Дії Росії потребують відповіді – не реагувати на них було б великою помилкою. Росія тішиться з дискредитації п’ятої статті договору НАТО (згідно з нею, напад на одного або кількох членів Північноатлантичного альянсу розцінюватиметься як напад на них усіх. – “Пошта”). Але як, вирішуючи ці абсолютно реальні проблеми, не стати об’єктом кремлівських маніпуляцій? Цілком можливо, що хтось у Москві просто намагається поставити Захід у шизофренічну ситуацію “подвійного меседжу”.

Захід може бути розумним не заднім числом

Річ не в тому, що загиблі в Маріуполі мирні громадяни є важливішими за жертви конфлікту в інших місцях України. 
Напад сепаратистів на Маріуполь відрізняється від інших атак тим, що сигналізує про готовність Росії до ще масштабнішої агресії і розпалювання війни. Він показує, що Кремль не задоволений попередніми рішеннями, йому мало впливу на Донбас, він уже відкрито повертається до плану підкорення цілої України.
Жодні дипломатичні зусилля Заходу не змусили Володимира Путіна покінчити з агресивною політикою. Підготовлені для нього “подарунки” у вигляді торговельного договору між ЄС та створеним Кремлем Євразійським економічним союзом були відкинуті.
Євросоюз знову показав, що надто швидко захотів повірити в благі наміри Росії. Загроза захоплення Маріуполя і перенесення фронту далеко за демаркаційну лінію, позначену чотири місяці тому, повинні отверезити. Росія залишається такою ж, якою була під час анексії Криму та початку війни на Донбасі.
В ЄС з’явилася можливість бути розумним не заднім числом, не допустивши захоплення Маріуполя сепаратистами. Мудрість полягає не в сигналах, що санкції будуть скасовані незалежно від того, що влаштовує Москва на вже завойованих територіях. Навпаки, вона полягає в демонстрації того, що Захід готовий солідарно і ще жорсткіше карати та ізолювати Росію. Не тільки через Україну, але й через занепокоєння можливою агресією щодо країн, які входять до ЄС і НАТО.
Підготував Назарій Тузяк
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
9.2439 / 4.19MB / SQL:{query_count}