Країна вічно маленьких зарплат

Частка зарплат у собівартості вітчизняної продукції не перевищує 8 відсотків, а оплата праці – чи не найнижча в Європі

Частка зарплат у собівартості вітчизняної продукції не перевищує 8 відсотків, а оплата праці – чи не найнижча в Європі

Пригадується, свого часу один із популярних сатириків, кажучи про економічну ситуацію в СРСР наприкінці 80х минулого століття, метафорично назвав "непорушний Союз" країною вічнозелених помідорів. Тоді вся риторика партійного керівництва країни про поліпшення життя її пересічних громадян фактично була не чим іншим, як банальною рекламною кампанією. Задля укріплення віри народу в його ж світле майбутнє. Реальний же "плід", вживаючи нинішні дефініції, нових соціальних стандартів надалі залишався одвічно незрілим. Словом, все скидалося на ситуацію, яка нині характерна для України.

До питання про статистику

Зовсім недавно голова Верховної Ради Володимир Литвин, кажучи про потребу зростання доходів українців, наголошував, що зарплата в Україні занижена чи не утричі, а її частка у собівартості продукції не перевищує 8 відсотків.

І таке твердження почасти відповідає дійсності. Якщо зважити на офіційну статистику, середня зарплата українців нині - чи не найнижча в Європі. Хіба, за винятком Албанії. У вересні вона становила 1964 грн, що приблизно відповідає 240 дол. Поза тим, у сусідніх Білорусі та Росії цей показник дорівнював 375 та майже 650 дол. відповідно. У Східній Європі ставки, звісно, значно вищі. Наприклад, за даними на травень, у Польщі середня зарплата дорівнювала приблизно 1081 дол.

Те, що оплата надалі є для наших громадян серед найактуальніших, засвідчує й офіційна статистика. За даними Держкомстату, у вересні 30,7% штатного персоналу компаній та державних установ заробляли не більше 1 тис. грн. Це при тому, що йдеться не про "голий оклад", а про всю нараховану суму зарплатних виплат, із розмаїтими надбавками та преміями. До того ж - до оподаткування.

Важливо, що, м'яко кажучи, низька зарплата не є характерною рисою побуту лише офісного "планктону" чи державних клерків. За даними Держкомстату, вона властива також для працівників торгівлі, де 56,8%, зайнятих у вересні, отримали менше 1 тис. грн, ресторанного та готельного бізнесу - 52,9%, будівництва - 37,9%.

Схожа ситуація і серед працівників рекламних та рієлтерських компаній, консалтингових, охоронних та аудиторських фірм, де кількість працівників із майже аномально низькими зарплатами становить до 32%. Про що мова - навіть у фінансовому секторі їх кількість перевищила 13відсоткову позначку.

Приховані реалії

Проте не будемо квапитися із категоричними висновками, мовляв, все погано. Не секрет (радше, навпаки - поширене, ба навіть тотальне явище), що чимало бізнесструктур сплачує зарплату у "конвертах". Зрозуміло, чому - через систему оподаткування загалом і фонду оплати праці зокрема. Наслідок? Експерти­економісти стверджують, - без повного оподаткування усіх сум виплат у нас працює три чверті усіх компаній, які не беруть коштів із держбюджету.

Ба більше, прагнення вітчизняного бізнесу (попри заяви уряду про створення для нього оптимальних умов функціонування та розвитку) зекономити на сплаті податків цілком зрозуміле. За даними Всесвітнього банку, роботодавці в Україні нині мають віддавати державі у вигляді податків та інших обов'язкових платежів лише із фонду оплати праці ... 43,1%. Про яку порядну зарплату можна говорити за таких умов? У той же час світова практика демонструє просто протилежні підходи. У країнах Європи та навіть Центральної Азії цей показник не перевищує 23,1%.

Скажемо, що від початку кризи, кількість компаній, які занижують легальну зарплату, лише збільшилася. Адже для них - це реальний засіб уникнути банкрутства, скорочення персоналу. Або ж навпаки - нагромадити певні фінансові резерви.

Та є й інший бік медалі. Чимало експертів переконані: насправді середня зарплата в країні вища за ту, про яку пише Держкомстат. Альтернативну оцінку можна почерпнути навіть із офіційної статистики. Адже і фахівці статкому, оцінюючи рівень середньої зарплати, беруть до уваги не лише співвідношення загального обсягу ВВП країни за певний період та загального фонду заробітної плати підприємств та державних установ і організацій. Враховуються й приблизні оцінки так званого "неформального сектору". За деякими оцінками, "тіньовий" сегмент економіки країни становить до 40%. Якщо поєднати ці оціночні критерії, то можна вирахувати, що середня зарплата в нас становить не менше 2140 грн (себто 260 дол.). Це на 17 - 18% вище за офіційні дані. Хоча дехто з оптимістів схильний вважати, що вона ще більша - на 30 - 50 %.

Задніх не пасемо

Пишучи про зарплати, не обійдемося і без аналізу її частки у собівартості продукції. За даними Держкомстату, за перше півріччя 2009 р. сумарна виручка вітчизняних компаній становить 840,6 млрд грн. З них 215 млрд грн - 25,6% - витрати на оплату праці.

Крім того, порівняння виручки та зарплати не відображає ситуації в цілому. По­перше, більшу частину економіки становить виробничий сектор, а там зарплата - не головна частина видатків. По­друге, бізнес штучно завищує обсяги доходів, створюючи певні ланцюги перепродажу товарів та послуг, аби мінімізувати оподаткування. Отож, валова вартість продукції накручується в цілому в країні. У грошовому виразі її обсяг більший, ніж реально вироблено.

Проте, якщо порівняти зарплати із доданою вартістю, що вироблена, то вийде, що обсяг зарплат у ВВП України не такий вже й мізерний.

Парадоксальні підсумки

До того, що Україна в економічних питаннях є країною парадоксів, цивілізований світ вже звик. Як і до того, що у будьяких господарських проблемах у нас завжди домінує політика. А перманентні експерименти, щоб через нескінченне підвищення цін витягнути з народу ще більше грошей! Якщо проаналізувати висновки Міжнародної організації праці, то ми б уже давно жили найкраще у Європі. За статистикою МОП виходить, що темпи зростання зарплат у нас - серед найвищих у світі. Але через постійну інфляцію заощадження громадян стають фікцією.

Зростання доходів - плюс більше грошей у населення - зростає споживчий попит, який, своєю чергою, стимулює економіку. Наразі ж маємо протилежне. Сальдо зовнішнього торговельного балансу - у постійному мінусі. За орієнтації економіки на експорт (металургія, хімія, сільське господарство тощо) ми імпортуємо більше, ніж продаємо, тобто стимулюємо економіку інших. А щодо усередненої офіційної зарплатні чи пенсії, в цьому, гадаємо, кожен має свою думку. Особливо коли ці гроші ще й отримає.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7587 / 4.13MB / SQL:{query_count}