На трьох: Крістін + Володимир + Владислав

Новим прем’єр-міністром України може стати людина з МВФ

Директорка-розпо­ря­д­­ниця Міжнародного валютного фонду (МВФ) Крістін Лагард, яка останні вісім років очолювала цю міжнародну організацію, офіційно подала у відставку. 63-річна французка готується очолити іншу впливову міжнародну фінансову структуру – Європейський центральний банк (ЄБЦ). Остаточне рішення щодо призначення очільника головного європейського банку буде ухвалено на осінньому саміті країн Європейського Союзу (ЄС), але вже зараз жодних сумнівів у тому, що рішення щодо кандидатури Крістін Лагард буде позитивним, ні у кого не виникає.

Від Євросоюзу до України

Відповідно до вкрай складної бюрократичної процедури, її офіційна відставка з посади директорки-розпорядниці МВФ відбудеться лише 12 вересня (але Фондом вже де-факто керує її перший заступник Девід Ліптон). Змінити нинішнього директора ЄЦБ італійця Маріо Драгі Лагард зможе після 31 жовтня.
Зазначимо, що повноваження і обов’язки глави ЄЦБ набагато ширші, ніж у інших єврочиновників найвищого рангу, які обмежені національними урядами. ЄЦБ, на відміну від них, може безпосередньо впливати на економіку ЄС за допомогою двох головних інструментів – грошової емісії та ключової ставки. Так він підтримує прийнятний рівень інфляції, ділову активність, зайнятість населення, економічне зростання і стабільність курсу євро. Центробанки окремих країн зберегли за собою лише функції регулятора, стежачи за стійкістю підзвітних їм кредитних організацій. Крістін Лагард уже пообіцяла після вступу на посаду “завалити” економіку ЄС дешевими кредитами, чого намагався уникати її обережний попередник.
Але це справи європейців, чиї економіки цілком стабільні та конкурентноздатні. Нас більше цікавить, чи не вплине зміна керівництва МВФ – головного кредитора України – на подальше фінансування з боку Фонду. Крім того, тут є ще й важливий внутрішньополітичний нюанс. Представники партії Віктора Медведчука “Опозиційна платформа – За життя”, яка впевнено посідає друге місце за результатами позачергових виборів до Верховної Ради України (ВРУ), вже розпочали жорсткі “наїзди” на переможця, партію “Слуга народу”, пообіцявши “знищити” політичну кар’єру президента Володимира Зеленського, якщо він продовжить співпрацю з МВФ. І тут несподіваний поворот: в українському інформпросторі ширяться чутки, що новим главою Кабінету Міністрів України (КМУ) може стати представник нашої держави при МВФ.

Складні часи

Хто стане новим дирек­тором-розпорядником МВФ наразі невідомо. Єдине, що можна стверджувати напевне – це буде представник ЄС. За традицією, посаду голови Світового банку (СБ) посідає представник США, натомість Фондом керує європеєць. Тривожить, що кадрові зміни в МВФ відбуваються у складний період відносин Фонду з Україною.
Нагадаємо, що у жовтні 2018 року, після понад півторарічної перерви, сторони досягли угоди про нову 14-місячну програму підтримки економічної політики stand-by обсягом 3,9 млрд USD, яка замінила програму розширеного фінансування (EFF) на 17,5 млрд USD, затверджену в березні 2015 року. Варто зазначити, що на відміну від розширеного фінансування, що надається країнам, які потребують термінової допомоги під час кризи, stand-by розрахована на країни, економіка яких стабільна і зростає, але потребує підтримки в певних питаннях.
Найбільша поточна проблема України – пік мільярдних виплат боргів попередніх років. Нагадаємо, що загалом у 2019-ому Україна має погасити зовнішніх боргів на 14,2 млрд USD. Обсяг державного та гарантованого державою боргу України за 2018 рік у доларовому еквіваленті зріс на 2,6% (до 78,3 млрд USD), у гривневому еквіваленті – на 1,3% (до 2,2 трлн грн).
Упоратися без грошей МВФ буде вкрай складно. Поки що за програмою stand-by надійшов лише один транш (1,4 млрд USD у грудні 2018-го). За домовленістю, долю чергових кредитів, а їх в нинішньому році очікувалося два (по 1,3 млрд USD в травні та листопаді), традиційно вирішує місія МВФ. У травні вона прибула до Києва, а тут – повний рейвах: розпуск ВРУ та дочасні вибори. Представники Фонду, щоправда, максимально дотримувалися дипломатичних правил, нічого особливо не коментуючи. “МВФ продовжить співпрацю з Україною щодо перегляду програми stand-by після дочасних виборів ВРУ і призначення нового складу уряду”, –заявив тоді Джері Райс, директор пресофісу МВФ.
Технічно це означає, що до кінця поточного року Україна грошей, найімовірніше, не отримає. “Раніше вересня в Україну місія МВФ не приїде – тільки після того, як новий парламент сформує склад уряду, який, зі свого боку, повинен визначитися з програмою своєї діяльності. Крім того, Фонд не дасть згоди на нову програму підтримки, поки не буде схвалений бюджет на 2020 рік. Тому раніше січня наступного року одержати транш МВФ нереально”, – пояснив агентству УНІАН Борис Кушнірук, глава експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру. Тобто можна констатувати, що підписаний минулого року меморандум щодо програми stand-by обсягом 3,9 млрд USD Україна фактично завалила. Це означає, що треба розпочинати переговори з чистого аркуша. Чи готова до цього Зекоманда?

Інтрига навколо кандидата в прем’єри

Сам Володимир Зеленський традиційно нічого конкретного не озвучує. Його заява під час візиту в Канаду на початку липня після зустрічі в Торонто з першим заступником директорки-розпорядниці МВФ була традиційно, м’яко кажучи, ні про що. “Ми хочемо продовжувати наші відносини з МВФ. Я наголошую на цьому”, – процитувала главу держави його пресслужба.
Водночас президент розповів про те, яким бачить нового прем’єр-міністра країни. “Ми хочемо, щоб це була незалежна та сильна людина з професійною освітою, людина, яку поважають в Україні і яку поважають на Заході, яка є дійсно прикладом, гуру економіки”, – заявив президент України після закриття виборчих дільниць 21 липня. За його словами, багато політиків, які брали участь у виборах до ВРУ, бачать себе на посаді глави уряду, але глава держави впевнений, що “навряд чи вони підійдуть для такої роботи”.
Напередодні журналістка американського видання Atlantic Council Мелінда Геринг назвала прізвища п’яти ймовірних кандидатів на посаду прем’єр-міністра України. У списку були голова правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв, директор із розвитку бізнесу НАК Юрій Вітренко, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус, секретар РНБО і ексміністр фінансів Олександр Данилюк та колишній заступник глави Національного банку України (НБУ), нині – заступник виконавчого директора МВФ від України Владислав Рашкован.
Дуже швидко в українському інформпросторі заговорили про те, що найбільше шансів якраз у останнього в цьому списку. “Сьогодні кандидатурою №1 на прем’єра є Владислав Рашкован. Його шанси оцінюються нашими інсайдерами як найвищі, особливо в разі формування коаліції на базі “Слуги народу” і “Голосу”. Варіант із Рашкованом потрібен, зокрема, для гарантування повернення співпраці з МВФ”, – повідомив політолог Тарас Березовець, інформує сайт телеканалу “Прямий”.
Те ж стверджує політичний експерт Дмитро Раїм. “Я написав на своїй Facebook-сторінці прізвище майбутнього прем’єр-міністра, того, на кого натякає президент Володимир Зеленський. І в принципі ця людина дуже впізнавана і шановна на Заході. Він хороший економіст. І якщо нічого за наступний тиждень не відбудеться, то Владислав Рашкован стане главою уряду України”, – сказав експерт у ефірі політичного ток-шоу “Рада. Перезавантаження” на телеканалі NewsOne. 
Опосередкованим доказом того, що саме Владислав Рашкован вважається найбільш реальним претендентом на посаду прем’єра, можна вважати його статтю в авторитетному журналі “Новое время”, опубліковану за три дні до позачергових парламентських виборів. У матеріалі “Унікальний шанс” фактично подано розгорнуту програму майбутнього прем’єрства (див. “Пряму мову”. – “Львівська Пошта”).
Якщо ці прогнози збудуться, це означатиме, що Зекоманда чітко усвідомлює необхідність продовження співпраці з МВФ. Навіть незважаючи на відверті погрози з боку кума Путіна Віктора Медведчука, в якого, судячи з усього, буде друга за чисельністю депутатська фракція в новообраній ВРУ. “Продовження співпраці України з МВФ може обернутися “могилою” для політичної сили і високих рейтингів Володимира Зеленського. Це може статися і в тому випадку, якщо на пост прем’єр-міністра буде призначено людину, яка просуває “кабальні” інтереси МВФ. Я вас попереджаю: в такому разі ми як опозиція цими трьома буквами – МВФ – вас просто знищимо”, – попередив в ефірі телеканалу “112 Україна” політолог-міжнародник Олег Волошин, який йшов на вибори в списку політичної партії “Опозиційна платформа – За життя” під №30.

Владислав Рашкован

Тривожні “маяки”

Щоправда, не все так просто. Про нову програму співпраці з Фондом у ніч після парламентських виборів 21 липня під час одного з брифінгів у штабі “Слуги народу” розповів представник президента в КМУ Андрій Герус. “Я цього тижня буду зустрічатися з представником МВФ... Зараз у нас попередня програма фактично завершена трохи достроково. Будуть перемовини у вересні стосовно нової програми. Які пункти будуть прописані у меморандумі – це буде залежати від результатів переговорів. Однозначно, потрібно буде виходити на позицію, яка дозволить продовжити співпрацю з МВФ”, – сказав він. Проте значно важливішою була наступна теза Андрія Геруса: “На мою думку, ціну газу не варто вписувати в меморандум як ключову умову”. За його словами, ціна на газ для населення є політичним питанням, на ньому часто спекулюють.
Водночас власне встановлення єдиної ціни для побутових споживачів та промисловості було одним із ключових “маяків” МВФ під час укладення всіх попередніх угод. На думку Фонду, це дає можливість уникнути субсидування комерційними споживачами неплатежів населення за житлово-комунальні послуги. Крім цього, це унеможливлює багатомільярдні шахрайські оборудки, коли куплений задешево газ “для населення” потім використовувався промисловими підприємствами (передусім металургійними та хімічними, які виробляють мінеральні добрива), що давало можливість купці олігархів ставати щораз багатшими.
Чи не вийде так, що спроба майбутнього уряду “сподобатися всім”, знизивши ціну газу напередодні опалювального сезону, призведе до того, що не вдасться дійти згоди з МВФ про якусь нову програму фінансування? Тим паче, що існує ще один тривожний “маяк” – уже традиційний із самого початку співпраці з Фондом: активізація боротьби з корупцією. І хоча створений багатостраждальний Антикорупційний суд повинен розпочати свою діяльність вже на початку вересня, у МВФ наполягають на відновленні кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Тож чи вдасться домовитися про відновлення співпраці поки невідомо.

Зараз добре, потім може стати гірше

Низка експертів вважає, що на цей момент особливого ризику від неотримання чергових траншів від МВФ немає. У короткостроковій перспективі Україна зможе утримати макрофінансову стабільність – резерви витримають боргове навантаження. “Україні не загрожує дефолт у разі припинення співпраці з МВФ. Стосовно подальшої співпраці з цією міжнародною організацією, то вона є вкрай важливою для підтримки макрофінансової стабільності, і Україні саме час перейти до обговорення нової програми співпраці. Однак питання не стоїть так: “МВФ або дефолт” – розмови про дефолт узагалі не мають реального підґрунтя”, – заявив минулого тижня голова НБУ Яків Смолій на зустрічі у “Європейській бізнес асоціації”.
У НБУ похизувались, що станом на 1 липня цього року золотовалютні резерви України становили близько 20,6 млрд USD. Однак усі, хто має заощадження, чудово знають, що будь-яка “заначка” має дивну здатність швидко закінчуватися. До кінця 2021 року Україні потрібно буде сплатити близько 20 млрд USD за валютними боргами. Відсутність фінансування з боку МВФ означатиме обвал гривні, скорочення виробництва (а це означає зростання безробіття), затримки зарплат та соціальних виплат, банкрутство низки дрібних банків і втрату довіри населення до фінустанов загалом.
Крім того, “заморозка” відносин із МВФ може позбавити Україну підтримки інших міжнародних фінансових інституцій. Виділення чергового траншу від МВФ пов’язане з отриманням ще цього року 500 млн EUR макрофінансової допомоги від ЄС, 1 млрд USD у вигляді двох траншів від СБ і залученням щонайменше 2 млрд USD на ринку єврооблігацій.
Але справа не лише в макроекономічних показниках чи золотовалютних резервах. Співробітництво з Фондом – це своєрідний “лакмусовий папір” для інвесторів. Економіки, що розвиваються, зазвичай більш чутливі до впливу світової кон’юнктури, аніж розвинуті країни. І Україна не виняток із цього правила. Адже увесь її експортний потенціал фактично базується на сировинних галузях із незначним ступенем переробки та невеликою доданою вартістю, зокрема металургії та аграрно-промислового комплексу (АПК).
“У 2016 – 2017 роках значний внесок у ВВП було зроблено за рахунок хорошого врожаю, а це вкрай мінливий і складно прогнозований фактор, бо щороку рекордних врожаїв може й не бути, – пояснила агентству Укрінформ економістка українського представництва СБ Анастасія Головач. – Інші ж галузі, що суттєво впливають на зростання нашого ВВП, – це сектори, орієнтовані на внутрішнє споживання, що теж не найкращий із варіантів. Адже внутрішнє споживання не підвищує експортного потенціалу, не допомагає нам інтегруватися у глобальні ланцюжки доданої вартості, збільшувати конкурентоспроможність, підвищувати продуктивність, тобто задіяти усі можливі механізми, які допомагають сталому розвитку”.
“Доки Україна залишатиметься чітко орієнтованою на міжнародні сировинні ринки, доти буде бідною і максимально залежною від світових економічних процесів, – погоджується виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. – Тобто у будь-якому випадку ми програватимемо країнам, що виробляють кінцеву продукцію. Адже “сировинні” економіки не можуть розвиватися достатньо швидкими темпами”.
Тож співпраця з МВФ означає, зокрема, й прихід серйозних міжнародних інвесторів, чиї гроші та досвід дадуть можливість модернізувати українську економіку. А це означатиме додаткові надходження до бюджету та скорочення безробіття. А в перспективі повернення з-за кордону бодай частини українських заробітчан.

ПРЯМА МОВА
 
 фото: nv.ua
Владислав Рашкован, 
журнал “Новое время” 
(18 липня 2019 року,
подається зі скороченнями):

“Наше завдання: забезпечувати зростання на рівні 4-7% як мінімум наступні 10 років, щоб показати скорочення відставання від основних країн-сусідів – Польщі, Словаччини, Угорщини. Як результат, практично всі дії мають бути спрямовані на підвищення ефективності економіки. Нещодавнє дослідження McKinsey на основі досвіду таких країн, які швидко розвиваються, як Азербайджан, Індія, Казахстан, В’єтнам, Індонезія, Малайзія, дає рекомендації щодо того, як прискорити економічне зростання. Рецепти непрості, але їх можна адаптувати до українських реалій.
По-перше, питання у демографії: головним пріоритетом має стати підвищення якості та кількості трудових ресурсів – нам потрібно більше рук і добре навчених голів. А значить, потрібні інвестиції в освіту і створення робочих місць, зокрема для трудових мігрантів. Інакше до 2035 року працювати буде практично нікому.
По-друге: фокус на підвищенні продуктивності праці, яка набагато вища у приватному секторі, ніж у державному. Важливі прискорене роздержавлення, дерегуляція – все, що може робити приватний бізнес, має робити приватний бізнес. Держава має максимально не заважати, як би не хотілося допомогти.
Третій рецепт – створення внутрішнього попиту. Іншими словами, те, що ми виробляємо – від товарів внутрішнього споживання і машинобудування до IТ-рішень, – має знаходити свого покупця, зокрема всередині країни. Йдеться не про протекціонізм, а про те, що зростання економіки за рахунок імпорту не є успішним у довгостроковій перспективі.
Четверте: розвиток конкуренції й усунення внутрішніх монополій, зокрема олігархічних. І п’яте: залучення в Україну транснаціональних корпорацій із метою локалізації виробництва всередині країни і включення України до глобального ланцюжка створення вартості. Якщо у нас розташуються сотні філій міжнародних підприємств, які виробляють товари на експорт, то і робочі місця з’являться, та й про безпеку країни іноземні партнери піклуватимуться більше. Питання в одному: хто реалізовуватиме таку політику? Певен, що основна роль ляже на плечі нового уряду…
Ми згаяли чотири можливості за 28 років. Давайте не згаємо ще один шанс. Унікальний шанс для ривка”.

Фінансовий ринок України спокійно сприйняв результати дострокових парламентських виборів в Україні, оскільки вони були очікуваними. Таку думку в коментарі агентству УНІАН висловив аналітик інвестиційної групи “Універ” Михайло Федоров. “Реакція фінансових ринків України, зокрема курсу гривні, і динаміка вартості облігацій найближчими днями буде стриманою з тієї простої причини, що перемога партії “Слуга народу” на парламентських виборах була передбачуваною. І за фактом ніяких сюрпризів вибори в Раду не принесли”, – зазначив експерт.
Не менш оптимістично налаштований і економіст Андрій Новак. “На валютному ринку відбуваються звичайні процеси – курс трохи зміцнюється, потім йде девальвація. Але амплітуда цих коливань у межах звичайних щоденних торгів на міжбанку, що потім відбивається на готівковому курсі. Після парламентських виборів я не очікую особливих стрибків курсу гривні, для цього немає вагомих економічних і фінансових основ”, – пояснив він у коментарі Главреду. “Але, звичайно, багато чого залежатиме від того, як буде поводитись новий уряд, сформований після парламентських виборів. А також якою буде політика Нацбанку, чи там змінюватиметься керівництво. Але, думаю, що ніяких різких кроків не очікується”, – додав Андрій Новак.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6648 / 4.29MB / SQL:{query_count}