Пальне: економіка + політика

Кремль підготував нову атаку проти України

У вівторок, 23 квітня, Білорусь призупинила експорт світлих нафтопродуктів, дизельного пального (ДП) та бензину до України, Польщі та країн Балтії. За словами заступника гендиректора з комерційних питань Білоруської нафтової компанії Сергія Гриба, це було зроблено через “постачання неякісної нафти з Росії”, повідомляє БЕЛТА. 18 квітня – за три дні до проведення другого туру президентських виборів в Україні – РФ оголосила про розширення санкцій проти Києва. Обмеження на імпорт до РФ стосуються української продукції машинобудування, легкої промисловості та металообробки, обсяги яких, за словами прем’єр-міністра РФ Дмитра Медвєдєва, минулого року становили майже 250 млн USD.
Проте значно цікавіше виглядає інша частина санкційного списку, де перераховані вже російські товари, продаж яких Україні із 1 червня цього року дозволяється лише на підставі спеціального дозволу міністерства економічного розвитку РФ. У переліку: сира нафта, вугілля, бензин, ДП та зріджений LPG-газ (автомобільне пальне або автогаз).

Думки експертів різняться

Одразу варто зазначити, що ані сиру нафту, ані бензин Україна напряму з РФ не імпортує. Зовсім інша ситуація з ДП та зрідженим газом, частка яких у паливному балансі України становить відповідно понад 40% та 30%. Водночас думки експертів щодо можливих наслідків кардинально відрізняються.
“У переліку обмежень ДП – сильна залежність від Російської Федерації, зріджений газ – також. Що стосується бензину – слабка залежність, але сильна від Білорусі, яка виробляє бензин з російської нафти. Отже, стосовно паливної групи – сильна залежність. Слід розуміти, що ринок може зазнати дестабілізації. Сказати, якими будуть ціни неможливо, адже буде колосальний дефіцит і стрибок цін буде ажіотажним, спекулятивним”, – пояснив Економічній правді директор науково-технічного центру “Психея” Сергій Сапегін.
“Україна сьогодні перебуває у критичній залежності від поставок нафтопродуктів з Російської Федерації. Тиск ціновий може бути величезний. Ми знищили свою нафтопереробку. У нас сьогодні обмежені шляхи диверсифікації”, – заявив у ефірі Радіо Свобода Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова.
Натомість Борис Кушнірук, економічний експерт, голова експертної ради Українського аналітичного центру стверджує, що насправді нічого страшного не сталося. “Я вважаю, що рішення російського уряду малоефективне, адже нафта і нафтопродукти – це сировинні товари, а походження сировинного товару часто важко проконтролювати, – пояснив експерт агентству Укрінформ. – За  аналогією з природнім газом, який ми вже кілька років не купуємо напряму в Газпрому, а лише у західних країнах, у тій же Словаччині”.
За оцінками директора консалтингової групи “А-95” Сергія Куюна, у разі можливої заборони поставок з РФ гострого дефіциту пального в Україні не буде. Хоча він не виключає на початковому етапі подорожчання ДП на 1-1,5 грн за літр, а зрідженого газу – на 2 грн за літр. “Для переходу на нові джерела поставок знадобиться місяць. У цей час буде спостерігатися цінова турбулентність з непрогнозованою зміною цін. Зараз, наприклад, котирування йдуть вниз, так що смертельного нічого нема. Тому в результаті отримаємо диверсифікований і незалежний від Росії ринок із своєю нафтопереробкою”, – заявив експерт Економічній правді.

“Добросовісний набувач” із Білорусі

Значно серйознішими можуть виявитися політичні наслідки. Кремль, фактично, передав “паливний зашморг” у руки кума Путіна Віктора Медведчука, чиї фірми контролюють приблизно 40% ринку ДП та значний сегмент ринку автогазу. “Сьогодні 40% ринку дизелю – це компанії, які пов’язують із Медведчуком. Це російський ресурс. Тобто 40% українського ринку контролюються російським ресурсом! Це дуже багато. Коли говоримо про енергетичну незалежність, їздять наші політики в Європу, переконують, що “Північний потік-2” – це енергетична залежність, а в нас в Україні робиться таке!” – обурювався в ефірі Радіо Свобода Андрій Герус, голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг.
Близько третини обсягу ДП надходить в Україну через єдиний наявний нафтопродуктопровід “Самара – Новоград-Волинський – Закарпаття – Угорщина”. Об’єкти, які забезпечують роботу трубопроводу, розташовані на території Житомирської, Хмельницької, Рівненської, Волинської, Тернопільської, Львівської та Закарпатської областей, загальна протяжність територією України становить 780 км. Трубу побудовано в середині XX століття, у 1988-ому передано у власність Української РСР. Однак після розпаду СРСР власником трубопроводу стала РФ в особі держкомпанії “Транснефть”.
Україні довелося 10 років відстоювати право на власність в судах. Однак 21 квітня 2015 року Господарський суд Рівненської області скасував усі попередні рішення і вивів трубопровід з державної власності, передавши його в управління фірмі “ПрикарпатЗахідтранс” (дочірнє підприємство російської компанії “Транснефтепродукт”, яка перебуває в складі тієї ж таки “Транснефти”). “ПрикарпатЗахідтранс” своєю чергою продали маловідомій швейцарській фірмі International Trading Partners AG, яка ніколи не займалася нафтовим бізнесом й перебуває під контролем громадянина Німеччини Анатолія Шефера, який, за даними Наших грошей, входить у оточення Медведчука. А на початку квітня цього року Шефер несподівано продав трубопровід “Нефтебитумному заводу” Білорусі.
За словами нардепа Сергія Лещенка, план полягає в тому, щоб новій владі було складно відкрутити всю цю історію назад, а у труби з’явився “добросовісний набувач” із сусідньої країни-союзника. “Будь-які спроби нової влади навести порядок будуть нариватися на те, що, мовляв, недобре сваритися з Лукашенком, який підставив плече допомоги під час війни”, – написав він у своєму Facebook.

LPG-атака

Схожа ситуація і на українському ринку автогазу. Приблизно третину його контролює трейдингова компанія Proton Energy, якою керує бізнесмен Нісан Мойсеєв. “Мас-медіа неодноразово знаходили зв’язок Медведчука з цим трейдером”, – заявляв свого часу агентству УНІАН Олександр Сіренко, аналітик консалтингової компанії UPECO, що спеціалізується на ринках енергоносіїв.
У серпні 2017 року Кремль вперше випробував “паливний зашморг”. Proton Energy різко зменшив обсяги поставок в Україну автогазу, що спричинило рекордний стрибок цін на LPG-газ. З огляду на те, що приблизно кожен третій проданий літр пального був зрідженим газом, ефект виявився відчутним.
Тоді ситуація поступово нормалізувалася, але та криза виявила кілька тривожних для України моментів. По-перше, лише 20% необхідних обсягів забезпечують українські виробники, решту ж доводиться імпортувати. По-друге, диверсифікувати поставки LPG-газу виявилося набагато складніше, ніж бензину чи ДП. Збільшення обсягів поставок з Казахстану вкрай проблематичне з огляду на дорожнечу доставки. Не варто сподіватися і на Польщу, оскільки цистерни з пальним надовго затримуються на кордоні через різну ширину залізничних колій. Асоціація газових трейдерів України пояснює проблему ще й тим, що часто-густо задекларовані в контрактах терміни поставок зривають працівники митниці, пояснюючи свої дії труднощами в оцінці пального. Ще однією проблемою є відсутність в Україні достатньої кількості спеціальних газосховищ для зрідженого газу, який вимагає особливих умов зберігання. Наявний обсяг здатен вмістити не більше 30% від потреб ринку.

Кремль сподівається на паніку “ЗЕкоманди”?

Отже, після оголошення РФ санкційного списку в руках Медведчука опинилося одразу два серйозних важелі впливу на новообраного президента України. Різко скоротивши обсяги поставок чи ДП, чи автогазу (чи обидвох одночасно) кум Путіна може спровокувати стрибок цін не лише на пальне, але й на решту товарів, зокрема продукти харчування. Постає питання: чи зможе Володимир Зеленський за відсутності жодного управлінського та державного досвіду впоратись із ситуацією? Можливо, в Кремлі якраз і сподіваються скористатися панікою “ЗЕкоманди”, щоб змусити новообраного президента піти на поступки. Тим паче, що їхня суть вже озвучена.
Уже наступного дня після оголошення санкційного списку РФ Віктор Медведчук в інтерв’ю Reuters запропонував Володимиру Зеленському піти на угоду з Москвою. За словами кума Путіна, в разі, якщо новий президент України “пообіцяє закуповувати газ безпосередньо в РФ, а не через європейські компанії, Київ зможе не тільки отримати хорошу знижку, але і повернути контроль над територіями ЛНР і ДНР”. У разі досягнення угоди Медведчук також пообіцяв потік російських інвестицій в Україну. “Ми не говоримо, що Російська Федерація і Україна повинні знову цілуватися або обніматися один з одним. Ми говоримо про відновлення прагматичних економічних відносин”, – заявив Медведчук. За його словами, Кремль готовий до подібної операції. Щоб домогтися її реалізації, Медведчук пообіцяв Зеленському підтримку його партії “Опозиційна платформа – “За життя” у Верховній Раді.
Зазначимо, що сам Володимир Зеленський у інтерв’ю РБК-Україна напередодні другого туру виборів заявив, що не збирається створювати парламентських коаліцій ні з екс-регіоналами, яких стосується партія Медведчука, ні з партією Петра Порошенка. Але як воно вийде насправді? Побачимо…

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6852 / 4.16MB / SQL:{query_count}