Газове питання: рука підтримки

Чи зможе Кабмін допомогти українцям упоратися з новими тарифами?

Після довгих раундів перемовин уряду вдалось зійтися із місією МВФ на компромісному варіанті. Підвищення ціни на газ буде меншим, ніж того вимагали міжнародні кредитори. Замість 60%, ціна підніметься на 23,5% та становитиме 8,55 грн за кубічний метр. Також в Кабінеті Міністрів обіцяють допомогти тим, кому буде важко впоратись із новими тарифами – через спрощення отримання субсидій, виділення коштів на енергомодернізацію житла та посилення соціальної допомоги.
Перший президент П’ятої французької республіки Шарль де Голль якось наголосив – якщо постає вибір між державою та виборцем, завжди стає на бік держави. Щоби бути вірним такій концепції, без сумніву, потрібно мати сміливість, якої українським політикам зазвичай бракує. А от у чинного Кабміну, схоже, є. Бо коли ще у передвиборчий рік урядовці, замість того, щоби загравати із громадянами через галочки в бюлетенях, непопулярними рішеннями рятували економіку України?
Утім моменти політичні не втримали уряд від вимушеного рішення щодо підвищення ціни на газ для населення. Так Павло Кухта, заступник керівника Стратегічної групи радників з підтримки реформ (SAGSUR), називав дві альтернативи новим газовим тарифам. Перший - жорсткий секвестр, тобто скорочення витрат бюджетів. Йдеться про суму в понад 100 млрд. гривень. Це означає повне згортання державних інвестицій: жодних нових доріг, скорочення зарплат бюджетників і соціальних виплат. Або ще гірше – економія на оборонному секторі.
Із дефолтом ситуація ще складніша. Держава, яка оголошує про власну неплатоспроможність, фактично заморожує власну економіку на десяток років щонайменше. Адже дефолт, як показує попередній досвід (Мексика-1994, Росія-1998, Аргентина-2001 чи Греція-2015) це в першу чергу стрімка інфляція. У цих країнах валюта обезцінювалася в середньому вчетверо. Тобто долар по 50 грн ставав не те, що реальністю, а доволі оптимістичним прогнозом. Інші незмінні супутники дефолту – масове безробіття, стрімке подорожчання всіх товарів та послуг, замороження зарплат і соціальних виплат.
Саме тому продовження співпраці з МВФ і поступове зменшення боргових зобов’язань залишається оптимальним шляхом для України. Зобов’язань цих, до слова, вистачає. Упродовж 2018-2020 років за зовнішніми боргами потрібно повернути 18,5 млрд. доларів, зокрема в наступному році – 400 млрд гривень.
 За іронією, найгучніше підвищення ціни на газ критикують ті, хто ці борги й створював - хтось це робить із Москви, а хтось із парламентської зали, та мітингів, приурочених майбутнім виборам Президента. Адже не таємниця, що найбільшими позичальниками були уряди Азарова та Тимошенко. З 2007 до 2014 року Україна отримала від кредиторів 45 млрд доларів. Тобто за сім років кожен українець, незалежно від віку, зайнятості, стану здоров’я чи майнового стану, став біднішим на одну тисячу доларів. Ці гроші, до слова, були використані на так звану “політику проїдання”. Коли величезні ресурси використовувалися для штучного втримування курсу гривні та низьких тарифів, які давали можливість загравати з виборцями і ще трохи втриматися біля керма.
Теперішній уряд обрав інший шлях. Економіст Сергій Фурса, спеціаліст відділу продажів цінних паперів компанії “DragonsCapital”, звертає увагу на скорочення боргового навантаження. Зовнішній борг зменшується як у доларовому еквіваленті, так (що надзвичайно важливо) по відношенню до Валового внутрішнього продукту України. Якщо 2017-ий розпочався на рівні 80% (відношення боргу до ВВП), то, наголошує Фурса, 2018-ий розпочався на позначці 73%, а влітку сумарні кредити складали вже 66% ВВП України.
Щоби продовжувати рух у цьому напрямку і була необхідна нова угода з МВФ. На перешкоді їй довго ставали газові тарифи. Кредитори вимагали збільшення на 60% (11 грн за кубометр). На практиці при такому підвищення щомісячна платіжка середньостатистичної сім’ї з Львівської області зростала б на тисячу, а то й півтори тисячі гривень. Після довгих раундів перемовин сторони зійшлися на компромісному варіанті – 1 листопада газ подорожчає на 23,5% і коштуватиме користувачам 8,55 грн за метр кубічний.
Якщо й така ціна для декого буде зависокою, уряд обіцяє руку підтримки.
 “Держава захистить тих, хто потребує її допомоги,” – сказав Володимир Гройсман на тому ж засіданні, де офіційно повідомили про підвищення ціни. Прем’єр-міністр пообіцяв з 1 січня 2019 року монетизацію субсидій і “живі гроші” для оплати комунальних послуг тим, хто навчився економити.
Щодо Львівщини, то вона, за проектом бюджету, повинна отримати на субсидії 5 млрд гривень, про що повідомив начальник відділу житлових субсидій та допомог департаменту соціального захисту населення ЛОДА Василь Гельбич. Отож, кожен, хто має право на підтримку при оплаті комунпослуг, їх гарантовано отримає.
Наразі на Львівщині, зі слів Василя Гельбича, 130 тисяч сімей, а це приблизно кожна шоста родина, оформили субсидію. Очевидно, буде ще більше, адже опалювальний сезон лише розпочався, та й із нововведеннями не всі наразі ознайомилися. Зокрема, тепер субсидію можуть утримувати люди, які не сплачують ЄСВ через роботодавця, безробітні, які стоять на обліку, зроблені пом’якшені умови для пенсіонерів, людей з інвалідністю та осіб, що втратили годувальника.
Крім того, продовжить діяти програма “теплих кредитів”, а також запрацює Фонд енергоефективності. Заміна котлів, встановлення лічильників, утеплення помешкань – на всі ці процедури в бюджеті заклали 2 млрд гривень. І вони, без сумніву, не будуть марними. Адже економія, то, як свідчить досвід Польщі чи країн Балтії – це єдиний спосіб покласти край кризі. І економія ця стосується як держави загалом, так і кожного громадянина зокрема. Бо інакше – те саме “проїдання”, нові кредити і повна відсутність перспективи як у цього покоління, так і в наступних, яким доведеться бездумно набрані борги віддавати. 
Дмитро Галевич
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.4343 / 4.4MB / SQL:{query_count}