Каміння, дорожче за золото

Діаманти, смарагди та рубіни часто використовуються в якості фінансових активів і стають об’єктами банківських операцій. Щоправда, в Україні поки що мало людей, здатних інвестувати в дорогоцінні камені

В умовах політичної та економічної нестабільності у світі дорогоцінні камені стають прямим еквівалентом грошей, тільки в набагато компактнішій формі. Своє ім’я вони здобували протягом тисячоліть і цінувалися завжди – і в часи фараонів, і за кровожерливих ацтеків, і за бундючних лицарів Середньовіччя. З них виготовляють ювелірні прикраси, колекціонують, використовують як банківські активи.

Мільйон доларів у кишені

Інвестиції в дорогоцінні камені – один із найнадійніших методів збереження кровно заробленого. Гроші – річ непевна, натомість алмази, діаманти, рубіни чи перлини завжди можна обміняти або на іншу валюту або на високоліквідні золото чи платину.
Діамант вагою 30-40 каратів і вартістю в кілька мільйонів USD, який можна покласти в кишеню, й проскочивши будь-яку митницю, опинитися десь далеко в теплих краях, легко заміняє кілька сотень кілограмів готівкових євро або доларів (про гривню й говорити не варто).
Недарма коливання на ринку дорогоцінних каменів відносно незначні. Навіть глобальна фінансова криза 2008 року чи події 11 вересня 2001 року (хто не пригадує: масована атака “Аль-Каїди” на Сполучені Штати та руйнування Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку) викликали не надто виражене падіння вартості дорогоцінних каменів. Що й не дивно, адже вони довговічні, рідкісні та завжди в моді.

Замість довідки

Найбільш популярними у світі в плані інвестицій вважаються алмази, діаманти, смарагди, рубіни і сапфіри. Їхня вага (і в більшості випадків цінність) вимірюється в каратах. Історично ця назва походить від назви дерева кароб (Ceratonia siliqua), насінини якої мають на диво сталу масу й тому з давніх-давен використовувалися як стандарт для зважування коштовних каменів.
Загальноприйнятий метричний карат був встановлений 4-ою Генеральною конференцією з мір та ваг (Париж, 1907) і дорівнює 200 міліграмам (0,2 грама). Щоправда, в деяких регіонах вживається ще й англійський карат (205 мг) та арабський (223 мг).
Існує різниця і між видобутими та виставленими на продаж каменями. Витягнуті із землі вони, як правило, мають більшу вагу, але після огранки та шліфовки суттєво “худнуть”. Після чого, однак, додають у ціні, адже ювеліри надають їм потрібної форми та прибирають всі природні недоліки – тріщинки чи камери (внутрішні порожнини).
Ще один нюанс – алмази після обробки називаються діамантами (прохання не плутати, адже це різні за вартістю та статусом дорогоцінні камені). До речі, інвестори зазвичай вкладають гроші якраз у діаманти, а не у звичайні алмази.

Про користь “натурального продукту”

Але повернімося до інвестицій. Скажіть: хто здатен на око відрізнити унікальний алмаз із копалень Південної Африки від вирощеного у пробірці синтетичного камінчика? До речі, далеко не дешевого, однак такого, що значно поступається в ціні природному.
Давно відомо: якщо є щось, що користується попитом, обов’язково знайдуться спритники, які це “щось” навчаться підробляти. Ще римські імператори карали на горло умільців, які під виглядом діамантів продавали пихатим патриціям відшліфований гірський кришталь.
З початком науково-технічної революції проблема покарання значно ускладнилася – виробництво синтетичних алмазів, рубінів, сапфірів та інших дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів було поставлено на конвеєр. І хоча штучні камені призначені, головним чином, для промисловості, не бракує їх і на ринку ювелірних виробів. Вони, звичайно ж, суттєво дорожчі за зібрані на морському пляжі камінці, але з іншого боку – значно дешевші за природні дорогоцінні камені.
Втім, хоча ззовні відрізнити синтетику від “натурпродукту” практично неможливо (особливо, для нефахівців), існує надійний спосіб розпізнавання – потрібно звернутися до гемологів (гемологія, від лат. Gemma – самоцвіт, дорогоцінний камінь, розділ мінералогії, який власне й вивчає дорогоцінні камені).
На міжнародному ринку існує низка незалежних експертних організацій, чиїм сертифікатам можна повністю довіряти: наприклад, Гемологічний інститут Америки (GIA), Американська гемологічна лабораторія (AGL), Європейська гемологічна лабораторія (EGL), Міжнародний гемологічний інститут Бельгії (IGI), Бельгійська вища алмазна рада (HRD).
Зрозуміло, що їхні послуги коштують чимало, але якщо ви вже вирішили вкласти гроші не в каблучку з одним діамантом, а в камінь вартістю кілька сотень тисяч USD (чи, може, й мільйон), то витрати цілком виправдані. Хоча у випадку з українськими інвесторами зайві витрати на експертів є одним із стримуючих факторів. Українці не звикли витрачати гроші, щоб перевірити інші гроші (вірніше, їх замінник).

Проблема ціноутворення

Однак існує ще й інший аспект, який і формує головний ризик при купівлі дорогоцінних каменів –визначення їхньої реальної ринкової вартості. Власне низька ліквідність подібних активів пов’язана, насамперед, з відсутністю чіткої системи ціноутворення. Не існує визначеної ціни, наприклад, одного карата діамантів чи смарагдів (так, як існує стабільна ціна грама золота певної проби).
Формування ціни на дорогоцінні камені має вкрай складний характер. До ключових факторів, що формують ринкову ціну цього активу, відносяться: маса і розміри, колір, зональність забарвлення, дефектність, якість обробки, а також форма і вид огранки.
Маса і розміри нібито достатньо просто впливають на ціноутворення дорогоцінних каменів: чим вони більші, тим вища ціна. Однак на практиці ціна на майже однакові екземпляри страшенно коливається в залежності від безлічі факторів, зокрема, місця видобутку, фірми, яка здійснювала огранку, наявності гемологічного сертифікату тощо.
Крім того, камені однакового розміру можуть різнитися у ціні від 40% до 70% залежно від кольору та його розподілу. Наприклад, помітний плеохроїзм, тобто зміна колірного відтінку в залежності від орієнтації стосовно ока, знижує ціну на рубіни, сапфіри і аметисти в середньому на 20%.
Ще один важливий чинник зниження вартості – дефектність (чистота) обробленого каменя. Наявність тріщин чи внутрішніх камер “вбиває” третину або навіть половину базової вартості.
При цьому потрібно розуміти, що абсолютно бездефектні камені зустрічаються вкрай рідко (приблизно так само, як абсолютно здорові люди), тому практично в кожному природному камені за допомогою звичайної 10-кратної лупи або мікроскопа можна відшукати ті чи інші дефекти, які, втім, непомітні при звичайному візуальному огляді за допомогою неозброєного ока.
Якість обробки – взагалі темний ліс. Штучне вдосконалення покращує зовнішній вигляд, але, як правило, зменшує ціну. З іншого боку, буває, що й підвищує – вгадати здатні тільки досвідчені ювеліри (які, до речі, ці ціни й встановлюють). Це може бути “заліковування” тріщин у смарагдів і рубінів, підфарбовування сапфірів для насиченості кольору, вдосконалення форми для смарагдів (для яких базовою вважається октагон).Таке розмаїття чинників ціноутворення (а ми назвали далеко не всі з них) створює проблему визначення реальної вартості того чи іншого каменя.
P. S. То що, махнути рукою на всілякі там діа­манти із смарагдами? Світовий досвід свідчить, що на цих камінчиках можна заробити. І з їхньою допомогою можна захистити від знецінення зароблений важкою працею капітал. А зрештою, хто вам боронить придбати (після консультації з досвідченим ювеліром, звісно) такий симпатичний діамантик чи рубінчик (не обов’язково величезну каменюку за захмарною ціною) для коханої жінки. Хтозна, можливо, це й буде найкращою вашою інвестицією?


Легендарні й неповторні

“Тіффані”

Найбільший у світі жовтий алмаз був видобутий у Південній Африці в 1877 році й придбаний ювеліром з Нью-Йорка Чарльзом Тіффані. До огранки важив 287,42 карата (57,484 г), після – 128,51 карата. Діамант має 90 граней. На ньому “сидить” інкрустований рубінами, білими і жовтими діамантами птах із золота і платини. За час існування діаманта його одягали лише дві жінки: Шелдон Вайтхаус та Одрі Хепберн, коли знімалася у фільмі “Сніданок у Тіффані”. 

“Куллінан” (“Зірка Африки”)

Найбільший в історії білий алмаз (первісна маса – 3106 каратів, розміри – 100x65x50 мм) був випадково знайдений у 1905 році в Південній Африці. Як вважають фахівці, він був уламком ще більшого кристала, який так і не був знайдений. Уряд Трансваалю подарував гігантський алмаз королю Британії Едуарду VII. У 1908-ому камінь розкололи на кілька шматків, з яких виготовили дев’ять великих діамантів і 96 дрібних, причому ще один шматок (69,5 карата) залишили необробленим. “Куллінан-I” (530,2 карата, 74 грані) прикрашає скіпетр англійського короля Едуарда VII. “Куллінан-II” вставлений у корону Британської імперії. 

“Регент” 

Найкривавіший – в буквальному розумінні – дорогоцінний камінь в історії. Алмаз вагою 410 каратів був знайдений у 1701 році рабом на копальнях Голконди (сучасна Індія). Кмітливий індус завдав собі рану на попереку, де й проніс знахідку повз охоронця. Він передав камінь англійському матросу, який обіцяв йому в обмін свободу, але заманивши на судно, вбив. Моряк, швидко розтринькавши отримані за алмаз тисячу фунтів, повісився.
Наступний власник – сер Томас Пітт, колишній пірат, а на той момент губернатор фортеці Сент-Джордж – перепродав коштовність вже за три мільйони 375 тисяч франків регенту Франції (звідси й назва каменю) герцогу Орлеанському. Подальша доля “Регента” нагадує роман. У 1792 році, під час Великої французької революції, алмаз разом з іншими королівськими дорогоцінностями зник під час штурму палацу Тюїльрі.
Потім якимось загадковим чином знайшовся, але майже відразу уряд республіки віддав його в заставу російському купцеві, звідки камінь викупив Наполеон, який прикрасив ним ефес своєї шпаги. Згодом диво-камінь вмонтували в оправу діадеми дружини вже Наполеона III Євгенії. З того часу “Регент” зберігається в Луврі.

Смарагд “Могол”

Після відкриття Америки Старий світ заполонила величезна кількість дорогоцінних каменів із копалень Бразилії, Перу та Колумбії. Оскільки європейські монархи були відносно бідними, найкоштовніші екземпляри транзитом через Європу опинялися у скарбницях східних падишахів та магараджів.
У XVII столітті правитель імперії Великих Моголів в Індії Аурангзеб придбав величезний смарагд, привезений з Колумбії. Після огранки він важив 217,8 карата. Одна сторона каменя була прикрашена рослинним орнаментом, на іншій – викарбуваний текст мусульманської молитви (зазначимо, що зелений – улюблений колір Магомета).
До речі, цей смарагд часто плутають з алмазом, який мав схожу назву – “Великий Могол” і також належав Аурангзебу. Останній був знайдений у 1650 році в копальнях Голконди (там само, де й алмаз “Регент”) і спочатку мав вагу 787 каратів. Після огранки Гортензіо Боргісом, ювеліром з Венеції, діамант у 279 каратів набув форми троянди.
Після завоювання імперії Великих Моголів Надір-Шахом у 1747 році найбільший алмаз, який коли-небудь був знайдений на території Індії, зник без сліду. Його не знайшли й досі. За однією з версій, з уламків “Великого Могола” були отримані знаменитий згодом діамант “Кох-і-Нор” або не менш відомий “Орлов”. Однак не виключено, що легендарний камінь досі припадає пилом у якійсь схованці, куди його поклали грабіжники, які після вбивства Надір-Шаха розікрали його скарбницю.

“Перлина Аллаха”

Найбільша з коли-небудь знайдених та найбільш химерна за формою (лінії на її поверхні комусь нагадують людське обличчя, ще комусь – звивини людського мозку). Її історія також пов’язана із смертю. У травні 1934 року біля узбережжя Філіппін знайшли мертвим молодого пірнальника за перлами, чию руку намертво затиснули стулки гігантської раковини молюска Tridacna gigas (вони виростають до 1,5 метра в довжину і можуть важити понад 250 кілограмів). Коли хлопця разом із “вбивцею” витягнули на берег, усередині раковини знайшли щось неймовірне – діаметр знайденої перлини становив 238 мм, вага – 6,4 кг.
Мусульманський імам, який став першим власником знахідки, роздивився в ній обличчя Магомета і назвав “Перлиною Аллаха”. Через п’ять років англієць Вілберн Давелл Кобб врятував від смерті сина імама, і той на знак подяки подарував йому перлину.
У 1980 році спадкоємці Кобба продали її всього-навсього за 200 тисяч доларів. А вже за кілька років вартість “Перлини Аллаха” оцінювали у 40 мільйонів (!). Цікаво, що свого часу її мав намір придбати нині покійний Осама бен Ладен. Покійний терорист №1 хотів подарувати коштовність президенту Іраку Саддаму Хусейну, теж нині покійному.
Зараз “Перлина Аллаха” зберігається у сховищі одного з банків США (її місцезнаходження власники приховують), а її точні копії демонструються в різних музеях світу.

Сапфір “Самотня зірка”

Камінь синього кольору в 9719,5 карата – абсолютний рекордсмен серед сапфірів (попередній рекорд належав “Зірці Індії” вагою лише 563,35 карата). Він був випадково знайдений у горах Північної Кароліни (США) у червні 1989 року Гарольдом Ропером, жителем невеличкого села. Скромний американський фермер не тільки знайшов гроші для огранки та полірування знахідки в далекому Лондоні, але й не захотів його продавати. Гарольд Ропер залишається єдиним і незмінним власником унікального сапфіра.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8977 / 4.5MB / SQL:{query_count}